Вівторок, 16.07.2019, 11:31Вітаємо Вас Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Календар

«  Лютий 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні публікації


********
********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти


Сторінками газет



Свобода - тернопільська газета



Оцінка сайту

Оцініть сайт Фащівки
Всього відповідей: 272

Статистика переглядів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
free counters

Реквізити сайту:


E-mail the site:
evgyb@yahoo.com

(067)9296598

Матеріали, публікації
Головна » 2019 » Лютий » 8 » НЕСКОРЕНІ
21:17
НЕСКОРЕНІ
(Матеріал передруковано з газети "Гомін Волі" від 1 лютого 2019 р. №5 (7963))
   Василь Ільницький - До історії легендарного бою біля села Фащівка 1 - 5 квітня 1945 р.
   Інтерес до відомого бою героїв УПА біля села Фащівка, коли у "Стінці" (так в народі називали піщано-камінний кар'єр) героїчною смертю загинули вояки УПА, то відновлюється, то згасає.
   Багато разів, навіть на дуже високому рівні, були намагання провести розкопки і гідно, з почестями похоронити героїв. Та час іде, відходять у вічність ті, що знали повстанців і пам'ятали той час, а задуманого так і не вдається досягнути. Кожна нація, маючи приклад такого героїзму, зробила б усе, щоб про цих вірних державницькій ідеї людей дізнався світ, а особливо молодь нашого краю і України. 

   Зараз, у час коли російські агресори знову зазіхають на нашу країну, розв'язавши війну, правда про "Стінку" мала б велике виховне значення. Наш край, наша історія багата славними подвигами. Час затирає такі яскраві прояви патріотизму і героїзму, проте треба знати і пам'ятати, що героїв у народу не може бути забагато, настільки, щоб можна було б забути про них, або відкласти вшанування на наступні покоління. Наш обов'язок віддати їм шану тепер.
   Днями в редакцію надійшов лист від Василя Ільницького, в якому він наводить ворожі документи стосовно цього бою, які підтверджують надзвичайний героїзм воїнів УПА. Знаходячись у безвихідному становищі, вони неодноразово отримували пропозицію від ворога на полон, проте вибрали героїчну смерть. Не тільки в Україні, але й у всьому світі небагато прикладів такого героїзму. Ми і наші нащадки, весь світ маємо знати їх імена.

(Василь Ільницький - історик, дослідник ОУН-УПА, доктор історичних наук (прим.admina сайту)).
   Публікуємо лист Василя Ільницького з незначними скороченнями. (Ред.).
    Зміцнення позицій радянської влади після звільнення території Західної України від німецьких окупантів у краї відбувалося лише завдяки діяльності репресивно-карального апарату. Звісно, що така політика радянської адміністрації викликала активний опір місцевого населення під керівництвом ОУН і УПА. Учасники Руху Опору вважали радянську владу зовнішнім агресором, окупантом.

   Відверта самовпевненість радянського керівництва на швидке придушення дій УПА була хибною. Радянське керівництво у 1944 - 1945 рр. недооцінювало масштабів розгортання визвольного руху і тому ставило за мету знищити його до певної дати. Форми і методи діяльності радянських репресивно-каральних органів у Західній Україні були найрізноманітнішими. Засобів боротьби проти повстанців окупаційна влада мала вдосталь. До найчастіше використовуваних можна віднести як основні, так і додаткові: 
1)чекістсько-військові операції (оперативно-військові операції); 
2)створення широко розгалудженої агентурної сітки; 
3)засідки, блокади; 
4)спецзасоби (технологічні, хімічні, бактеріологічні); 
5)компрометації; 
6)діяльність агентурно-бойових груп (АБГ); 
7)перепис і паспортизація населення; 
8)виселення сімей учасників та осіб, які підтримували визвольний рух (депортації); 
9)застосування сімейної та майнової відповідальності; 
10)публічні показові страти і судові процеси; 
11)колективізація; 
12)ідейно-пропагандивна війна, тощо. 
   На боці радянських військових була перевага в матеріально-технічному забезпеченні, озброєнні, рівні фахової підготовки, людських ресурсах, тощо.
   Натомість повстанці краще знали місцевість, їхні структури та відділи були більш маневрені, здатні до реорганізації, і вдало переховувалися серед мирного населення. При цьому спочатку радянська влада у боротьбі проти ОУН та УПА застосувала масштабні військові або так звані "військово-чекістські операції", але дуже швидко зрозуміла, що досягти бажаного результату, за допомогою цих лише форм, не вдасться, тому використовувалася будь-яка, навіть найменша нагода для придушення українського визвольного руху.
  Нещодавно мені вдалося віднайти документ про п'ятиденний бій українських повстанців із радянськими репресивно-каральними органами. Моє зацікавлення документ викликав, по-перше, детальним описом кількаденного бою; по-друге, суспільним інтересом до цієї події (кількаразові спроби пошуку та ексгумації полеглих Героїв не увінчувалися успіхом).
   Сподіваюсь, що опублікований документ допоможе провести ексгумацію тіл загиблих Героїв та здійснити перепоховання з усіма почестями. У такий спосіб повинна бути відновлена історична справедливість.
   У публікації максимально збережено лексику, авторські та редакторські особливості джерела. Без змін подано власні та географічні назви. Виправленню підлягали лише найбільш очевидні граматичні огріхи.
Сов.секретно экз.№...
ОПИСАНИЕ

инженерного обеспечения чекистско-войсковой операции по уничтожению бандгруппы в районе с. ФАЩУВКА.
I. ОБСТАНОВКА
3 ср. 228 ОСБ под командой ст. лейтенанта Литвинова, в ходе проведения плановой операции в ПОДВОЛОЧИСКОМ районе, в ночь с 30.3. на 1.4.45 года захватила бандита, который на допросе показал, что он принадлежит к банде численностью 29 чел. и что банда в настоящее время скрывается в схроне, находящимся на южной окр. села ФАЩУВКА.
   Схрон расположен в откосье берега р.ЗБРУЧ в месте бывшего песчаного карьера.

Схема підземних ходів в районі Стінки 1945 року. (З архіву В. Ільницького)
   По данным пленного был выслан отряд и в эту же ночь схрон блокирован.
II. ХОД БОЕВЫХ ДЕЙСТВИЙ
   Окруженные в схроне бандиты яростно сопротивлялись и при попытке проникнуть туда оказывали сильное огневое сопротивление, а на все предложения наступающих сдаться отвечали категорическим отказом.
С 1.4 по 5.4 отряд вел бой в схроне, в результате чего бандиты вытеснены, с начала из тоннеля I, хода сообщения "А", затем тоннеля II.
   Дальнейшее продвижение отряда было приостановлено сильным огневым сопротивлением обороняющихся бандитов, которые отошли в тоннель III, предварительно путем устройства обвала засыпав наружный вход в этот тоннель и расположившись там держали под ружейно-пулеметным огнем и забрасывали гранатами ход сообщения "Б"; таким образом воспрепятствовали дальнейшему продвижению наступающих проникнуть в ход сообщения "Б" - открывали сильный ружейно-пулеметный огонь, чем дальнейшее продвижение без потерь делали невозможным.
   При создавшейся обстановке, командование принимают решение уничтожить бандитов в схроне путем подрыва.
   Выполнение данной задачи поручается мне /бригадному инженеру капитану МАСАЛЬГИНУ/ для выполнения которой 5.4.45 года в 16:00 я с группой саперов в 3 чел. прибыл к месту боя.
III. РАЗВЕДКА СХРОНА
Схрон, в котором оборонялись бандиты, располагался на окр. с.ФАЩУВКА в крутом каменистом откосе западного берега р. ЗБРУЧ и представлял из себя заброшенный песчаный карьер, разработка которого велась местным населением напротяжении 25 - 30 лет глухим способом, т.е. путем пробивки горизонтальных тоннелей в зоне песчаного пласта, отстоящего от дневной поверхности, по вертикали, на расстоянии 10 - 12 метров.
   Путем внутреннего обмера тоннелей 1 - 2, и опроса местных жителей, была вынесена на дневную поверхность точка своей проекции на горизонталь, указывающая место нахождения бандитов в схроне.
   IV. ПОДРЫВ СХРОНА
   Первоначально было принято решение путем подрыва пробиться в тыл бандитам, т.е. открыть ход в тоннель III с обратной стороны, т.е. в месте сосредоточения бандитов. Или путем обвала потолка тоннеля III заставить бандитов выйти в ход сообщения "Б", который также просматривался и простреливался наступающими.
   В осуществление этой задачи на поверхности, в указанной точке был выкопан шурф глубиной 6 метров и заложен фугас 50 кг.
   Произведенный взрыв должного эффекта не дал. Тогда последовало решение путем подрыва уничтожить схрон и обороняющихся в нем бандитов.
   Для этой цели был заложен фугас 300 кг, взрывом которого в 20:00 5.4.45 года схрон и находящиеся в нем бандиты были уничтожены.
   Выбранное место укладки заряда способствовало тому, что почти вся сила удара взрывной волны была направлена на уничтожение схрона, прорыв газов наружу оказался весьма незначительным.
   После взрыва поверхность земли над схроном по всей площади осела примерно на высоту тоннеля.
   Взрыв производился огневым способом с применением детонирующего шнура с целью вынести зажигательные трубки из тоннеля.
   Во избежание отказа взрыва - сеть дублировалась.
БРИГАДНЫЙ ИНЖЕНЕР 21/СБ ВВ НКВД
ИНЖЕНЕР-КАПИТАН: /МАСАЛЬГИН/
   
Фонд Архіву ВВ НКВС УРСР (сканкопії зберігаються в архіві автора).
     Власний погляд на матеріал. Не берусь піддавати сумніву викладене. Хоч маю інші відомості на жахливі події в кар'єрі Стінка у квітні 1945 року, сформовані з розповідей очевидців, свідчень (розповідей) людей, які про цю трагедію чули від своїх родичів. За цими розповідями написаний матеріал "Трагедія в піщаному кар'єрі Стінка 1945 року".
    Але навіть, якщо з чимось не погоджуюсь, то цей матеріал відкриває нам деякі деталі підриву і загибелі десятків людей. Свої сумніви викладу на розгляд читачів.
    У великому матеріалі Г.І.Гончарук і А.Е.Нагайцев (завантажити) "Украинские повстанцы в советской литературе и документах 1944-1953 годов" знаходимо текст:
"С 20 марта по 30 апреля 1945 г. 187 и 189 осб провели операции по очистке трех районов Тернопольской области. За эти сорок дней войска уничтожили 134 повстанца, взяли в плен — 613 человек, было задержано уклоняющихся от призыва 578 человек. Добровольно явились 20 человек. Захвачено 312 единиц оружия, в том числе 33 группового. Было полностью ликвидировано девять формирований УПА, захвачены или убиты крупные руководители оуновского подполья и УПА".
   На сторінці 183 цього ж матеріалу знаходимо: "В другом источнике рассказывается о том, как от пленного повстанца войска получили данные, что в районе села Фащувка Гжималувского района (Прим. адмін.- мається на увазі Фащівка, Гримайлівського р-ну) Тернопольской области дислоцировалось повстанческое подразделение под командованием "Бориса", которое накануне убило председателя райисполкома.
    228 ОСБ 21-й бригады, совершив ночной марш, к 2 часам ночи 26.6.45 г. оцепил село и приступил к проческе. Через полчаса один из взводов в центре села столкнулся с повстанцами численностью 50-60 человек и завязал бой.
    Прикрываясь огнем, повстанцы разбились на две части и пытались выйти из села, но наткнувшись на заслон, вернулись и приняли бой. Но силы были неравные, и войска победили. Было убито 47 человек и 8 захвачено в плен. Среди убитых был опознан командир надрайонный, войсковой референт УПА и десять других руководителей надрайонных и подрайонных организаций ОУН. Трофеи: ручных пулеметов — 4, винтовок — 23, автоматов — 6, пистолетов — 4, патронов — 30001". 
   Ось такий текст. Тепер з архівних даних вималювалась друга трагедія у Фащівці і точна дата вбивства кількох десятків повстанців 26 червня 1945 року. За спогадами мешканців села вважалось, що це сталося на другий день Зелених свят (День Святої Трійці 1945 року випав на 24 червня), хтось заперечував і говорив, що в Зелену суботу (тобто 23 червня). Але тепер відома дата - вівторок 26 червня 1945 року (на наступний день після Дня Святого Духа), під час облави "енкаведистами" було організовано масове вбивство повстанців.
   В цьому ж матеріалі на сторінці 182 читаємо: "Однако росло и количество негативных явлений: использование служебного положения в корыстных целях (л. 49), а командир 191 ОСБ Щербань за разбазаривание трофейного имущества повстанцев отстранен от должности (л. 51). Был понижен в должности командир роты Кондратьев за пьянство с подчиненными и барахольство (л. 52). За это же снижен в должности командир батальона Духов (л. 54).
    29 мая 1945 г. военнослужащие 203 ОСБ избили работника конторы связи и посадили его на свою гауптвахту, а в местном клубе при платном сеансе учинили коллективную драку (л. 55). 2 мая 1945 г. при проческе леса у села Куровицы были убиты 13-летний и 11-летний мальчики, о чем не доложено по команде, они не опознаны и помощи им не оказали (л. 56).
     В официальных донесениях допускались приписки. Например, в районе Печенежин Станиславской области 8 июня 1945 г. повстанцы напали на возвращавшихся с операции солдат. В двухчасовом бою войска потеряли четырех убитыми и троих ранеными, в том числе командира взвода. От боя с подошедшим подкреплением повстанцы уклонились. Однако командир 19 бригады, полковник Хазов, донес, что в этом бою было убито 25 "бандитов".
   При посещении начальником войск Украинского округа 256 СП ему было доложено, что одной из рот в течение двух суток было убито 18 "бандитов", но при этом не было захвачено ни одной единицы оружия. А когда провели перепроверку, то оказалось, что не 18, а 12. Но генерал эту информацию не принял, так как не оказалось на месте трупов (л. 70).
      В июле месяце были преданы суду один офицер — за трусость, сержант — за трусость и ложную информацию, вследствие чего были упущены 6 человек (л. 85)" (кінець цитати).
     Щодо сумнівів?
   Чому я навів останні абзаци? Тому, що в ті часи були дуже поширені приписки, фантазії, брехні військових НКВД у своїх звітах у боротьбі з УПА. Одні для того, щоб заробити собі зірочки на пагони чи нагороди, а інші - щоб приховати свої втрати на полях битви з УПА.  
     Когось перепровіряли і судили, комусь сходило з рук. Як ось в цьому матеріалі, коли Літвінов з Масальгіном дофантазувались у своїх звітах до кулеметних боїв і гранат з переховувачами Стінки (добре, що не дійшло до танків).
     Також під час облави 26 червня 45-го загинуло 22 повстанців, а в звіті  "...было убито 47 человек и 8 захвачено в плен".
      Описуючи трагедію в кар'єрі Стінка за переказами і спогадами очевидців, звичайно є розбіжності в деяких деталях тих днів. Адже стільки часу минуло.
      Наприклад те, що Феодосія Квасниця була поранена стрілковою зброєю. Інші старожили запевняли, що у неї вцілили каменем в голову, коли ввійшла у підземний тунель і вона там же померла. Але всі, з ким спілкувався у свій час - заперечували якісь кількаденні бої в цьому районі. 
     В тунель впускали  мешканців села (наприклад Івана Геба, Данила Кириліва та інших), з метою переконати переховувачів, щоб ті виходили і що їм нічого не буде. Про те, з глибини летіло каміння. 
   Скажіть, кому потрібна правда побудована на брехні. Візьміть будь-яку історичну подію - і ви отримаєте брехню. Розведену як коктейль, наполовину чи в пропорціях справжніми історичними подіями, але обов'язково ніколи в чистому вигляді. Тому що в чистому вигляді правда зовсім не цікава, і що найгірше - часто шкодить національним інтересам.
   "Выполнение данной задачи поручается мне /бригадному инженеру капитану МАСАЛЬГИНУ/ для выполнения которой 5.4.45 года в 16:00 я с группой саперов в 3 чел. прибыл к месту боя. Первоначально было принято решение путем подрыва пробиться в тыл бандитам, т.е. открыть ход в тоннель III с обратной стороны, ... или путем обвала потолка тоннеля III заставить бандитов выйти в ход сообщения "Б", который также просматривался и простреливался наступающими. В осуществление этой задачи на поверхности, в указанной точке был выкопан шурф глубиной 6 метров и заложен фугас 50 кг". 
   Маячня сивої кобили! В 16:00 прибули до місця. Встигли оцінити обстановку, зробити заміри, пробурити 6 метрів у насипі з каменю і кам'яних плит шурф, закласти фугас який не дав належного результату. Підготовили іншу вибухівку в 300 кг, продублювали її, щоб спрацювала і в 20:00 здійснили підрив. І все це здійснили за 4 години ?! 
   Ще один спогад про події Стінки від свідків
   Ярослав Красуцький та Ганна Оконська на той час були 10-річного віку. Цікавість того, що там робиться, заставила дітей побігти в цей район і заховавшись в садку спостерігати за тим, що відбувається. Діти бачили, як солдати зносили якісь ящики до одного з входів у криївку. За якийсь час пролунав перший вибух. Невдовзі, військові помітили дітей і прогнали їх звідтіля. Коли ті некваплячись доходили до сілької церкви, пролунав другий потужний вибух. В цей раз від вибуху в найближчих від Стінки хатах, повилітали шибки з вікон.
   Дуже вже хотілося Масальгіну і Літвінову у своїх "фантазійних творах-звітах" показати цих людей піскового кар'єру запеклими ворогами радянщини, які чинили відчайдушний (і навіть вогневий) опір. А значить іншого шляху крім ліквідації ці покидьки не бачили і засудили на смерть - без суду. Адже потрібно було якось обгрунтувати свій звірячий вчинок, от і вигадали у своєму звіті про відчайдушний опір. А все інше - мабуть так і було.
    Повністю згоден з автором, що кістки невинних людей, наших фащівлян та інших не повинні лежати притиснуті тонами каміння і піску, а мають бути гідно поховані.
    Та, як замітив з минулих спроб розкопати та перепоховати загиблих, ажіотаж з розкопками завжди виникає напередодні виборів. Тому і не віриться, що колись це відбудеться. 
     А скільки патріотів чекали на ці перепоховання? Петро Касінчук, наш земляк-фащівлянин з Канади Василь Ковальчук, який завжди у листуванні цікавився чи починають вже розкопки загиблих.  Свого часу говорив про те, що є можливість допомогти коштами. Який поповнив фонд сільської бібліотеки Фащівки книжками про патріотичний рух УПА, розпитував у листах і цікавився усім, що відбувається в селі. Не дочекались цих розкопок і перепоховань.
    Та хочеться щоб не забули ще одну трагедію. Це не єдина масова загибель людей від рук НКВД у Фащівці. Через неповних три місяці 26 червня 1945-го у Фащівці після Зелених свят під час облави, було вбито більше двох десятків повстанців (не фащівських) і трьох жителів села. В одній тісній могилі на сільському кладовищі, поскидані як-небудь трупи людей. Минеться старше покоління, то й ніхто не згадає, що під фігурою з табличкою Муц, Голубенний, Домінів - лежать ще два десятки людей. Серед них (ті чиї імена відомі): Задубера, Цетнар, Голубецький, Андрушків, Осадчук. Інші невідомі. Можливо до цього списку потрібно додати Рибака Івана та Івана Карого (с. Дорофіївка, с. Староміщина) - вони також загинули у Фащівці, як писала автор в одному з матеріалів Олена Мотика. 
Дивіться також абзац публікації (Кучабського) "Супранівка".
Пам'ятаймо ці прізвища!
Висловлюю щиру вдячність пану Василю Ільницькому за наданий документ підземних ходів кар'єру Стінки  у с. Фащівка, який не був опублікований в районній газеті "Гомін Волі". 
 
     Тепер нам відомо, що підземні штольні Стінки були підірвані у четвер 5 квітня 1945 року о 20:00 год. Було три входи зі сторони Збруча, розташовані на відстані приблизно 8 м один від одного. Перший та другий (зі сторони села), сягав близько 20 м вглиб схилу кар'єру. Третій (від Луки) найдовший - 25 м. Його вхід зруйнували самі переховувачі, щоб до них не дібрались. На момент підриву, вони згуртувались в самому його кінці.
    І знаємо "героїв", які підривали пісковий кар'єр. Горіти їм у пеклі !
Можна переглянути результати геофізичних робіт окунтурювання підземних галерей Стінки здійснених колективом Івано-Франківського науково-дослідного інституту гідрогеології у 2007 році:
1. Схема підземних пустот Стінки;
2. Схема пустот в розрізі;
3. Загальний вид схеми.
   Сам Літвінов "засвітився" ще в одній операції:  "в период с 20.7 по 15.9 сего года (мається на увазі 1945-й. Прим.адміна). В результате почти 2-месячной напряженной работы и непрерывных поисков рейдотряды имели ряд боестолкновений с бандгруппами и бандитами - одиночками, в результате которых убито 138 и захвачено 173 бандита. Так, например: 2.8.45 г. командир рейдирующего отряда 228 осб ст. лейтенант Литвинов получил, данные войсковой разведки о том, что в районе Клювенцы оперирует бандбоевка главаря "Гомель" численностью около 20 человек.
    Командир рейдотряда ст. лейтенант Литвинов совершил 15 - километровый ночной марш и в 3.00   3.8.45 г. оцепил село, одним взводом приступил к проческе его. В ходе операции был обнаружен схрон, в котором скрывалось 7 бандитов. После короткой перестрелки бандиты сдались. В числе сдавшихся оказался главарь банды по кличке "Гомель". По его показаниям в этом же селе были обнаружены и изъяты остальные участники его банды. Таким образом, банда была полностью ликвидирована и изъято ее оружие". (Цитату взято з матеріалу forum.mozohin.ru)
(Примітка: осб - отдельная стрелковая бригада; ср - стрелковая рота).
Чому припинили розкопки криївки у Фащівці?
    1994 року в кар'єр Стінки прибули шахтарі з м. Калуш (Івано-Франківської обл.). Очолював групу шахтарів старий і досвідчений Петро Піщак. Організаторами розкопок виступали Степан Оконський, який був депутатом та заступником Тернопільської міської ради I скликання (1990 - 1994 рр.), член УПА Петро Касінчук (9.05.1929 - 13.05.2012) - член Гельсінської спілки, співзасновник товариства "Меморіал", каторжанин, громадський діяч. Його постійна праця над відновленням національної пам’яті та допомога історикам в їх науковій праці забезпечили йому авторитет і повагу. 
     Народний Рух України утримувався на членські та добровільні внески, надходження від видавничої діяльності, продажі атрибутики Руху. Величезні кошти на центральний офіс надходили від установ, організацій, кооперативів, громадян закордонних країн (наприклад Канади).
     Початок становлення країни. Незалежність. 
    Під кінець 1991 року, через більш ніж 40 років з підпілля вийшов Ілько Оберишин - повстанець з Прикарпаття, член ОУН. Та почав вести активне суспільно-політичне життя. (До нього ще повернемось у матеріалі).
     Обласну раду в цей час очолює  комуніст Борис Косенко. Але треба віддати йому належне, бо у зверненні до нього П. Касінчука та С. Оконського про допомогу у розкопках фащівської Стінки - дав "зелене світло". 
    Виділили частину коштів на початок робіт, була дана вказівка іншим організаціям посприяти і допомогти в пошуку загиблих. Закрутилась робота. 
    Возили ліс на підпорні стойки тунелю з шумських лісів. У Турівці за головування М. Гладчака різали дошки "60", очолювалось харчування та нічліг робітників за рахунок колгоспу.
   Велись пошуки архівних матеріалів, дослідження та опитування про події у Фащівці квітня 1945 року. Це непросто було зробити. Вже на той час у своїх спогадах люди плутались, надто багато часу минуло з тих пір. В міській раді Тернополя в 90-і роки був колишній офіцер КГБ, який у спілкуванні розповів, що у свій час їм була дана команда "зверху", знищити частину матеріалів минулого, що стосувалось діяльності ОУН - УПА на Тернопіллі. Виключення становили справи які розглядались судами і по яких було певне рішення. Такі справи знищувати боялись, бо були "засвічені". 
    Коли почався процес відновлення криївки у Фащівці, Оконський і Касінчук через координаційну раду політичних партій і організацій добивались виділення коштів, яких дуже не вистарчало на продовження робіт.
    І от на одному з засідань по питанню надання коштів, всі депутати погодились та підтримали, окрім Іллі Оберишина - члена ОУН. Він виступив і почав переконувати, що цього не потрібно робити, вони там загинули і їх не потрібно тривожити, хай там і лежать не потривожені.
    Всі були здивовані його виступом. Чому він це зробив, збагнути не міг ніхто? За виділення коштів проголосувала меншість, більшість пристала на пропозицію Оберишина.
     Коштів для продовження робіт не було. Де їх взяти? Перед цим, ще звертались до голови секретаріату Народного Руху - Богдана Бойка. "Грошей немає" - почули у відповідь.
     Коли у 1996 році до Фащівки з Канади приїздив Василь Ковальчук, усі: Оконський, Касінчук, Ковальчук обговорювали питання розкопок і нехватки коштів на продовження робіт. Тоді В. Ковальчук сказав: "Ви знаєте панове, Канада вже не та, і грошей не дуже хочуть давати. Я не можу вам гарантувати, що чимось зможу допомогти".
     Мабуть просочилась інформація за границю, що кошти, які йшли на центральний офіс розтринькувались не за призначенням. Адже вже з самого початку заснування Народного Руху, в організацію прийшли випадкові люди з кар'єрними амбіціями. КГБ вживляв в лави організації свою агентуру і ці "сексоти" були активними.

    В одному зі своїх листів пан Ковальчук написав: "Я радів, що у Стінці роблять розкопки, я старався допомагати. Мені писали що добувають, але то була брехня".
   А тим часом шахтарі з Калуша, копають хід під кутом до заваленого ходу (щоб його обійти). Кам'яну плиту з слідами чорної кіптяви над заваленим ходом добре було видно в ці роки.
    Але  пройшовши з півтора десятка метрів - припинили роботу. Почали скаржитись на небезпеку обвалу, неякісні підпорні стійки і мабуть замалу плату за таку небезпечну роботу. А де ці кошти було взяти?
В результаті чого, роботи в 1996 році припинились. Але планувалось їх продовжити. 
Про те, що планувалось зробити читайте в матеріалі "Відновлення пошукових робіт у Стінці".

 
Категорія: Історія села та краю | Переглядів: 377 | Додав: Євген | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
New-forum uCoz-forum GD Свобода IP WebPlus тИЦ WebSpidTest PROXI x-sity