Понеділок, 25.09.2017, 01:50Вітаємо Вас Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Календар

«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні дописи


********
********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
********
********
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти


Село в соцМережах

Сторінками газет



Свобода - тернопільська газета



Оцінка сайту

Оцініть сайт Фащівки
Всього відповідей: 262

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
free counters

Реквізити сайту:


E-mail the site:
evgyb@yahoo.com

(067)9296598

Матеріали блогерів
Головна » 2011 » Грудень » 18 » Відновлення пошукових робіт в піщаному карєрі "Стінка"
23:28
Відновлення пошукових робіт в піщаному карєрі "Стінка"
З 13 грудня 2011 року в піщаному карєрі "стінка" с. Фащівки почалися дослідження підземних лабіринтів-пустот по виявленню залишків людей, які були засипані енкаведистами 1945 року. З розповідей більш інформованих людей, в цьому місці за даними аерофотознімків, які проводилися минулого року було виявлено підземні пустоти різної величини. Найбільша з них сягає розмірів 20 х 40 м (тобто у межах 800 кв.м). Саме над нею бурильна машина зробила глибокий (близько 28 метрів) отвір, дійшовши до скальної плити. Є інші (менші за розмірами) підземні галереї, які не заповнені водою. За різною інформацією, коли буде пробурено отвір (роботи вже почнуться після 19 грудня), туди опустять відеокамеру.
Розмови про  створення відкритого музею чи розкопки та перепоховання загиблих велися давно. Всіма організаційними роботами, а також встановлення могили на "стінці" займався Оконський С.М. Ще за головування Гладчака М.О. (1994-95  рр.),групою шахтарів було прокладено горизонтальний хід 20 - 30 м до можливого місця підземного залу. Через якісь неузгодженості ця робота була припинена. 
Пізніше ескаватором в карєрі було створено велику площадку, та проведено освітлення цього району (це вже за головування Олійника П.В., та Городецького Д.М.). Під час зсуву піщаного насипу, на велетенській плиті було видно сліди сильної кіптяви. Чи було це місце закладення вибухівки, чи сліди від горіння соломи (1945 року, гарнізонці пробували димом змусити людей вийти із своєї схованки), чи місце виходу диму з підземних лабіринтів - невідомо. При вирівнюванні ескаватором площадки, ця плита була засипана. Два-три роки тому деревяні стовпи електричної лінії були замінені на бетонні з установкою фонарів.
 
*******

Тернопільські депутати хочуть ексгумувати 30 воїнів УПА  (передруковано з сайту:   http://facenews.ua/10198/30-vojiniv-upa-hochut-eksgumuvati-ternopilski-deputati.html  )
Депутати Тернопільської обласної ради вирішили виділили 60 тисяч грн. на ексгумацію тіл вояків ОУН-УПА, які загинули у штольнях пісчаного карєру Тернопільщини 4 квітня 1945 р.
Валерия Січ Жанна Попович
10:18, Среда, 13 июля 2011 г.


(фото з колекції адміністратора сайту) Депутати Тернопільської обласної ради вирішили виділили 60 тисяч грн. на ексгумацію тіл вояків ОУН-УПА, які загинули у штольнях гори Стінка неподалік села Фащівка Підволочиського району Тернопільщини 4 квітня 1945 р. Хоча декілька років тому на цьому місці встановили пам'ятник 23-м загиблим воїнам,  геологи припускають: повстанців могло бути три десятки і більше.

Уявіть: 30 юнаків і дівчат загинули жахливою смертю – повільно задихнулись, затиснуті глибами піску. Цілком ймовірно, хтось був поранений, хтось встиг приставити зброю до скроні та натиснути на курок.

Архів УПА – під тоннами піску

– Ще на початку 1940-х років у катакомбах, де колись був пісчаний кар’єр, почала працювати регіональна криївка штабу Повстанської армії, – розповів голова Тернопільської міської організації КУН Володимир Ткач. – Як відомо, штаб мав добре розвинену інфраструктуру, мали санітара, який лікував і надавав медичну допомогу пораненим. Звичайно, там перебувала не одна людина, а декілька десятків вояків, можливо, були і дівчата. Зі слів місцевих жителів, був один чи два їхні односельці.

Штаб діяв усі роки Другої світової війни. У 1945 році НКВД чи вистежило одного з хлопців, чи хтось його зрадив, однак точно бачили, що зник у кар’єрі. Тоді війська оточили штольні, перекрили всі підходили та запропонували повстанцям здатись.

– Селяни розповідають, що були серед них і брати Квасниці. Енкаведисти привели до входу їхню матір і почали погрожувати, що розстріляють жінку. Але відповіді не почули, їхню вимогу не виконали. І тоді жінку насправді стратили, а вхід замінували, – переповів почуту в Фащівці розповідь голова братства ОУН-УПА Подільського краю «Лисоня» Петро Касінчук. – Спочатку НКВД пустило у шахту гази. Однак проходи були не наскрізні, протягів не було і це не подіяло. Тоді вони привезли вантажівку вибухівки і підірвали вхід.

Тонни піску живцем поглинули повстанців. Декілька років пан Петро просив допомоги влади ексгумувати загиблих, а потім самостійно, за власні кошти, почав розкопки, щоб виконати християнський обов’язок кожної людини та поховати побратимів. Ветеран запросив шахтарів із Калуша, і ті прокопали приблизно 10 метрів коридору вглибину кар’єру, але потім йому заборонили подальші дослідження. Чоловік припускає, що просто дехто із провладних чиновників боїться, що буде встановлена причина загибелі повстанців, стануть відомими імена зрадників і донощиків, адже при штаті ОУН-УПА завжди був архів, де зберігались списки як своїх, так і чужих - комуністів. Проте на місці, де може знаходитись братська могли, встановили залізного хреста, ніби символічно поховали загиблих, і все.

Тим не менш, братство ОУН-УПА за власні кошти замовило дослідження гори Івано-Франківському науково-дослідному інституту гідрогеології, інженерної геології та екогеології. Вчені застосували декілька методів, і по кожному – ще 4-6 геологічних дослідження. І кожний показав контури порожнин, що практично співпали за всіма параметрами, водночас підтверджуючи розповіді місцевих мешканців, що всередині є три ходи. Наразі вони засипані при вході, але не зруйновані. Необхідно підкреслити – всі результати досліджень є власністю братства ОУН-УПА, зазначає пан Петро.

Зважаючи, скільки часу діяв штаб регіональної криївки, у схованці повинен назбиратись солідний архів, в одному зі входів повинні зберігатись важливі документи, адже здебільшого їх зберігали у бідонах чи закритому посуді.

Гроші виділили … в нікуди

Роботи там дуже багато, констатує В. Ткач, відтак виділені депутатами 60 тис. грн. – просто мізерна сума.

– Потрібне комплексний підхід, але основне, що обласне управління внутрішньої політики, призначене основним розпорядником коштів, ніколи не займалось будівельними роботами, відтак просто не матиме доступу до грошей, – зазначив Володимир Михайлович. – Кошти повинні були передати управлінню капітального будівництва і одночасно створити міжвідомчу комісію, в яку увійшли б представники обласної адміністрації, сільської влади, міліції, санітарно-епідемічної служби, управління Служби безпеки, обласного архіву, обов’язково – МНС із саперами.

До речі, сапери повинні йти першими, бо повстанці готувались до облоги, відтак напевне встановили у штольнях так звані мінні «розтяжки». До речі, проводячи самостійно розкопки, пан Касінчук дуже ризикував, адже робочі могли натрапити на «розтяжку» і підірватись. Не допоміг би навіть старенький екстрасенс разом зі своєю рамкою, якого колишній воїн УПА запросив визначати, де краще копати.

(фото з колекції адміністратора сайту)
Паралельно потрібно продумати, яким чином укріплювати стелю в проході – коридор планують робити під два метри. Відтак необхідно подумати про будівельні матеріали.

Для чого потрібне СБУ? Як уже згадувалось, штаб мав свій архів, а у ньому напевне зберігалися списки зрадників і провокаторів. Якщо ці папери підуть по рукам, почнуться самосуди і розправи, зрештою це може призведе до регіонального вибуху, зазначає пан Ткач. Відповідно комісії доведеться вирішувати безліч питань. Та насамперед потрібно скласти кошторис робіт.

До речі, свого часу поблизу Фащівки археологи виявили археологічні пам'ятки ранньоскіфського періоду. Вперше про село згадується в історичних документах 1547 року.

І ще. Здебільшого історики згадують, про Аджимушкайські каменоломні, розташовані під Керчю у Криму. У роки Другої світової тут переховувались від фашистів та продовжували воювати радянські солдати. Вони відстали від своїх частин і залишились на ворожій території. Аби подолати їхній супротив, німці також намагались їх отруїти газами, підривали входи, отруїли у прилеглих криницях воду. Але на честь тих героїв щороку на Сапун-горі гримлять салюти. А про героїв у Фащівці дослідники чомусь навіть не згадують. Але ж війна була одна на всіх, і смерть усіх примирила.

Жанна Попович
 
Категорія: Історія села та краю | Переглядів: 1286 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1  
Коментар: Було де-що по іншому. Маю сумніви стосовно того, що там в 40-х роках була криївка штабу Повстанської армії. В ці роки, там ще добували пісок. Хоч допускаю, що в якісь моменти там могло бути кілька повстанців, але це не було постійним явищем. Брати Квасниці не входили в організацію повстанців. Це були звичайні селянські парубки, пасивні до політики і далекі від неї. НКВД не пускало в шахту гази, а палило звичайну солому, щоб змусити димом, який заповнить ходи вийти людей. Дійсно проходи не були наскрізні. Було три паралельні глибоких входи в стінку внаслідок видобутку піску, далеко зєднані між собою. Пізніше, ті що переховувались, їх розробили в різні боки та засипали два з них, залишивши тільки один. З тих двадцяти трьох загиблих фащівських людей (за розповідями людей, там могло бути ще з 10 - 15 чол. з інших сіл, в тім числі з Малої Луки), ніхто майже не був в повстанцях. Під час мобілізації літом 1944 року, частина цих людей були забрані в Білу Церкву не невеличкий вишкіл (кілька днів) і подальшої відправки на фронт. Якимось чином вони довідалися, що проїжджатимуть через станцію Підволочиськ. Дали знати рідним, щоб родичі підвезли якийсь одяг до станції, щоб перебравшись - втекти. Так і сталося. Перебиралися навіть в жіночий одяг. Таким чином ці люди опинилися в числі дезертирів. Тікати їм було нікуди. Ось і заховалися в Стінці (піщаний карєр) в глибоких штольнях, які зробив Квасниця добуваючи пісок.
Фронт відкотився на захід ще навесні 1944 року. До 1919 р. село було під владою Австрії, з 1919 по 1939 під владою Польщі. Вересень 1939 німецькі війська в Польщі (Друга світова), а 17 вересня 39 року село вже під Радянською владою. Влада мінялася. Ці люди-біженці свої дії пояснювали так. Війні вже майже кінець. Піти на фронт - невідомо чи повернешся живим. Після війни знову відновлять старі кордони, і знову Польща по Збруч. А проливати кров за Радянську владу, яка ненадовго - для чого. Так думали і пояснювали свій вчинок. Та не так сталося.
Жінку Квасничиху вбили не енкаведисти. До входу післали одного чоловіка (здається був він з Малої Луки), щоб переконував цих людей вийти. Цей чоловік пішов до входу і зник (тобто втік до середини), тоді післали Квасничиху до входу. В якийсь момент з входу стінки вистрілили, енкаведисти почали стріляти і собі. В цій перехресній перестрілці жінку поранили в живіт (кажуть вистріл був з стінки), померла вона на другий день. Поранили тоді ще Ставничого - в ногу.
Мінних розтяжок там ніхто не ставив. Також самосудів і розправ, які призведуть до регіонального вибуху як сказано в статті - не буде. В селі і так було відомо хто і ким був в ті роки. Були такі, що грабували, вбивали, насилували жінок, доносили на своїх односельчан. Їх знали, але по нім часі розправ не було, а тепер і тим паче, мало залишилося родичів та й час загоїв рани. Встановлено на цій горі (тобто Стінці) не залізний хрест, а мраморну могилу з викарбуваними іменами загиблих людей. Перепоховати потрібно. Але чи станеться це? Бо роботи там ведуться, ще з 1994 року. Це не єдине місце у Фащівці, де загинуло стільки людей. Згадаймо тих 22 чоловіки (це вже були з числа повстанців), які були вбиті енкаведистами на Зелені свята 1945 року, і які лежать в братській могилі на сільському цвинтарі. А могила над ними, тільки з трьома прізвищами: Голубенний, Домінів, Муц. А хто були ті решта?

Ім`я *:
Email *:
Код *:
New-forum uCoz-forum YD Свобода IP WebPlus тИЦ WebSpidTest PROXI