Фащівський майдан Незалежності - якщо назва приживеться, то її початком треба вважати 1992 рік. А більше 40 літ тому назад, на цьому місці був невеликий клин на узвишші, який починався від центральних східців хати Оконського, далі впирався в колодязь і закінчувався на розі стодоли Оконського.
Огороджений дерев'яними штахетами, за яким стояли (тепер ми кажемо "біг-борди") щити з пропагандистськими малюнками досягнення партії і уряду, досягнення колгоспу, плани на майбутнє. Паркан завжди побілений до травневих свят 1-го травня (День Солідарності трудящих) та 9-го травня - День Перемоги. З дитячих років запам'яталось, що у паркані завжди не вистарчало штахетів. Між електроопорами, які стояли навпроти один одного по обидва боки від дороги біля контори, також висів такий "біг-борд" з написом: "Рішення XXIV з'їзду КПРС - в життя !". Ці лозунги писав культосвітній працівник Степан Ковалів. Він був зав.клубом в ці роки, гарно грав на різних музичних інструментах - гармошка, цимбали і особливо скрипка. Також вмів малювати і його заставляли писати подібні лозунги типу: "Мир, труд, май !", "Плани партії - плани народу !"
На клині всередині за огорожею росли велетенські старі акації. Під новий рік на цьому узвишші "правлінням колгоспу" ставили і наряджали ялинку. З часом після 1968 року, коли почав курсувати автобус, там поставили вагончик на колесах для пасажирів.
Відбулось відкриття автобусного маршруту, яке 1967 року проходило дуже урочисто. (Фото 70-х років. Автобусна села та криниця в центрі.) У центрі зібралось майже усе село, адже така подія. Червона стрічка була протягнута від електроопори до криниці. Маленька Зоряна Козій вручала ножниці тодішньому голові колгоспу ім. Карла Маркса К. Моравецькому для перерізання стрічки. Ці перші рейси до села здійснював автобус на базі ГАЗ-51 з кузовом типу буди. Місця у ньому було мало, низька стеля - його так і називали "курник". Вже з кінця 70-х років, почав курсувати ПАЗ (див фото). У 1975 році (за керівництва І.Мокрія), цей клин розгорнули для зручного розвороту автобуса і утворилось кільце.
Де у дорогу врізався клин, стояла криниця копана за часів Австрії, з невеличким дашком покритим оцинкованою бляхою, який тримався на двох дубових стовпцях. З неї брали воду люди з нашої околиці.
Такий вигляд мала центральна частина села 50 років тому. Криниця була нумерована, як і де-які криниці у селі, зокрема біля Клака, оболоння на Святівці, біля школи і церкви, біля Рома, Яворського і т.д.
По воду до криниці в нашому кутку ходили сім'ї: Федишин, Гиб, Століцький, Лис, Гаврилишин, Хомань, Голубенна, Ленчук, Безпалько, Гриців та інші з кутка, в тім числі з неї брали воду в контору колгоспу та дитячі ясла, які розташовувались на хаті С. Оконського (де сьогодні проживає сім'я Задорожних).
Велике зубчасте колесо (взяте з якоїсь сільськогосподарської техніки) насаджене на вісь дерев'яного валка, давало добру інерцію при підйомі відра з водою, а зубці обода служили гальмами при опусканні. До відра завжди був вчеплений якийсь тягарець для доброго занурення у воду.
Часом у стареньких людей відро з наповненою водою вислизало з рук і колесо з гуркотом розкручувалось в протилежному напрямку. У таких випадках треба було тікати, щоб корба важкого чавунного колеса не зачепила і не травмувала. Скаламученій воді давали час відстоятись, і якщо відро від удару не обірвалось і не втопилось, повторно крутити зубчасте колесо валка. (На фото поч. 80-х років. Альтанка Д. Оконського та Т. Безпалька над криницею.) У 1978 році, над криницею була встановлена дерев'яна альтанка виготовлена майстрами Дмитром Оконським та Теодором Безпалько. Служило це накриття не тільки від засмічення холодної джерельної води, але й ховало пасажирів від опадів чи сонця, які чекали приїзду рейсового автобуса.
Криниця простояла до кінця 80-х років. Її на початку 90-х років засипали, так як рівень води у ній дуже понизився, зруйнувалось накриття і з неї вже ніхто не брав воду.
Бо з 60-х років, кожен старався викопати криницю у своєму дворі для зручності. Криниці в нашому селі в основному копав Степан Ковалів. У мене він викопав криницю у 1964 році.
Вже була своя криниця у сім'ї Безпалька Теодора, Ленчука Михайла, Муца Йосипа. Останніми були викопані колодязі у 1989-91 рр. у Століцького Володимира, Махобея Євгена, (раніше подвір'я Оконського), Федишиних-Каптій (де раніше жила Стефанія Гриців). Пригадується смішна історія.
Час від часу обривалось кільце ланцюга і відро з прив'язаним тягарцем пірнало у воду. Не завжди вдавалось його витягти, адже відстань від краю бетонного кільця до води була близько 8 - 9 метрів. Тоді з кутка збирали по кілька копійок на відро чи ланцюг. (Залізне оцинковане відро в ті часи коштувало 90 копійок). Прийшли і до Стефанії Гриців, яка проживала зі своєю мамою Анастасією Потурною.
- Цьотко, збираємо гроші на відро до кирниці (в селі і до нині кажуть "кирниця").
- А я, каже Стефанія води не беру. (Жінка була дещо скупа, але при мізерній пенсії у 20 рублів, було й не дивно).
- Ну, а що ж п'єте? - допитувались у неї.
- Компот, - з наголосом на перший голосний склад у слові відповіла Стефанія.
На місці засипаної криниці вирішили встановити пам'ятник на відзнаку Незалежності України 1991 року. Організаторами проекту були Безпалько Ярослав, Століцький Володимир, Гаврилишин Йосип. Підмур та основу під пам'ятник вимурував з каменю Дроздовський Якуб у 1992. Фігуру виготовив і встановив Любомир Федишин у 1993 році. Металічну огорожу яка призначалась для іншого місця, я віддав для пам'ятника в центрі. Її виготовив Михась Оконський на замовлення моєї мами. (Фотографії майдану - травень 2007 р. та кінець червня 2010 р.). В ці роки були висаджені акації по обидва боки фігури, які простояли до 2008-2009 рр., вони не прижились і у 2009 році зрізали останню акацію яка всохла. Залишилась тільки маленька Безпалькова туя, висаджена з північної сторони від фігури. Осінню 2009 року, ми з Століцьким Євгеном висадили на місці зрізаних акацій маленькі сосни, але вони також не прижились. З часом біля пам'ятника були висаджені маленькі саджанці західної туї, які привіз до села Михайло Гаврилишин. Коли вони підросли, їх у 2015 році висадили по обидва боки від фігури та біля будиночка зупинки - автобусної. (Фото майдану: пізня осінь 2016 р. та Різдво 2019 року). Цю "автобусну" вимурували 1983 року. Тоді ж, майдан був засипаний щебенем. У 1986 року по селі зробили куски асфальтного покриття від центру села (де стоїть фігура) до тракторної бригади та від Засятко Йосипа до початку с. Турівки. Якість робіт була низькою, і дорога вже за кілька років почала руйнуватись. Майдан 6.06.2019 (Свято Вознесіння Господнього) Поділитись матеріалом:
