Бандерівці - це не лише ті, які зі зброєю в руках боролися за незалежність України, не лише тисячі мирного населення, яке помагало їм, а й ті , які сьогодні в російськомовному середовищі наполегливо відстоюють українську мову, звичаї, правдиву історію.
В Україні стоять пам'ятники жертвам голодомору і політичних репресій. Їх встановили, щоб вшанувати пам'ять десятків мільйонів людей, котрі були замордовані голодом, розстріляні, яких вивозили в Сибір, Крайню Північ, Далекий Схід. Їх морили голодом, розстрілювали, вивозили і тільки тому, що вони не були прибічниками російського шовінізму, тому, що українці хотіли тільки одного - щоб на Богом даній їм землі мати свою державу. ... Читати далі »
Книга памяті "За Україну, за її волю..." (продовження) Рух опору проти сталінського режиму. Коли я став розпитувати людей про боротьбу в селі проти сталінського режиму, то відчув, що вже вимерло те покоління, яке добре знало деталі цієї боротьби. Мені казали: "Треба було приїхати хоч на 10 років швидше". Зібрана інформація є дуже бляклою і невиразною. Але добре й те, що є. У селі партизанів чомусь називали "нічними". Напевно тому, що їхня влада відчувалася переважно вночі. Вдень господарювали енкаведисти. Так було всюди в Галичині. У кінці квітня 1944 року (а дехто каже, що це було восени на саме свято Андрія) сталася трагедія в го
... Читати далі »
(продовження статті) Книга памяті "За Україну, за її волю..."
8.10.47 в Качанівці 10 большевиків разом з сільським головою М. Козібродою ходили по селі та заставляли писатися до колгоспу. При тому людей били, руйнували стодоли та шпихліри, викидали на подвір'я збіжжя і борошно, били посуд, дахівку, лили на продукти гас. Єфросину Зембу емведист Валігура так вдарив, що та впала із зламала руку. Вони проникли і у господарку Михайла Вовни, забрали сало, продали, купили горілки і пили.
8.10.47 в Богданівці інспектор фінвідділу Тімірязєв бив по обличчі стару жінку Москалик Марію за прострочений податок. Тероризували інші села. У Кошляках побили Крисоватого Івана, Філіповського Томка, Чорну Юстину та ін. В Новому Селі та Гнилицях людей били наганами по голові, рвали волосся, найбільше потерпіли Шуран Володимир
... Читати далі »
Девіз поляків - "Нсesh Ukrainy - marsz za Zbrucz!" - Гуцайлюк Павло (автор: Кучабський Нестор)
опубліковано 23 серп. 2012 16:25 Степан Гринчишин [ оновлено 26 серп. 2012 13:34 ] Книга пам'яті "За Україну, за її волю…"
Тернопіль: "Збруч", 2006 - 496 стор.
Народився в 1901 році у с. Супранівка в сім'ї селянина Гуцайлюка Семена і Явдокії, з родини Щурів з Підволочиська. Павло - друга дитина в сім'ї, крім нього - Олексій (1898), Олена(1905), Марія, - моя мати 1909р.
Олекса допомагав батькові по господарці, бо той ще дякував в місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Після закінчення місцевої школи учителі Литвини порадили батькам віддати Павла до Тернопільської гімназії, куди він і вступив у 1923 році. Закінчивши гімназію, про подальше навчання, чи якусь державну роботу для нього не було й мови. Бо тоді треба було переписати
... Читати далі »
Авторка спогадів народилася 9 листопада 1914 р. в сім'ї вчителів (дівоче прізвище Харчук) у селі Староміщина Підволочиського району на Тернопільщині. Як і батьки, працювала на педагогічній ниві, від молодих літ активно займалася просвітянською діяльністю.
Учасниця визвольної боротьби українського народу під проводом Степана Бандери. Була зв'язковою ОУН-УПА, виконувала в підпіллі функції медсестри. Член ОУН з 1934 р., член Конгресу Українських націоналістів, Ліги Українських Жінок, "Меморіалу".
Складні випробування випали на долю п. Галини Онуфрик, але вона ніколи не падала у зневіру, а додавала іншим охоти до життя, віри у відродження Української Соборної Самостійної Держави.
Останні роки в рамках КУН займалася вихованням м
... Читати далі »
У Тернополі переночувала в пані Юлії Бутрин. Про себе я нічого не розповідала. Мене переслідував страх. Перестала вірити й добрим людям. Морально замучилася, втратила віру в себе. Я - одинока, без усяких засобів до життя. Жахливі думки приходять у голову. Тікати від життя, від людей, від самої себе! У Тернополі гарне озеро. Чи не заховатися з дитиною в тому голубому плесі? Думки бушують, клекочуть, мов у вулкані. Здоровий глузд, дякувати Богові, бере перевагу. Заблисла надія: ще настане день, коли виберуся з темряви і стану на свою скромну, але світлу стежину. З'явилася рятівна думка: в Дрогобицькій області, в гірських районах, потрібні вчителі. Вхопилася за цю думку, як потопельник за со
... Читати далі »
EUGENIA PASTERNAK / Євгенія Пастернак (з дому Новаківська) 22 серпня 2011 року в Торонто померла Євгенія Пастернак (Eugenia Pasternak (nee NOWAKIVSKYJ)) (з дому Новаківська), колишня жителька нашого села. EUGENIA PASTERNAK (nee NOWAKIVSKYJ) Born January 8, 1919 in Fashchivka, Galicia, Ukraine, died August 22, 2011 at the Ivan Franko Home in Toronto after a lengthy illness. Married to Eugene Pasternak, P. Eng., (deceased). Dr. Eugenia Pasternak was the chief promoter and organizer of the first ethnic homes for seniors in Canada, President, Ukrainian Home for the Aged, 1961 - 1964; Director and Administrator, Ivan Franko Homes, 196
... Читати далі »
(Дозвіл про публікацію цієї статті отримано від автора. Day 13 – Fashchivka and more) Posted on August 28, 2011 by lkonieczny Більш детально читайте у Блозі Леона Конєчного (родичі якого вихідці з Фащівки) за посиланням: http://poland.leonkonieczny.com/blog/?p=443 http://www.leonkonieczny.com
We began to day in Fashchivka, having had a good night’s sleep. I slept in what I think is an older living room, on a sofa that turns into a bed. It was quite comfortable with fresh sheets and a huge, thick comforter–I image it’s quite needed in the winter. Once the lights were out, i
... Читати далі »
EUGENIA PASTERNAK (nee NOWAKIVSKYJ) Born January 8, 1919 in Fashchivka, Galicia, Ukraine, died August 22, 2011 at the Ivan Franko Home in Toronto after a lengthy illness. Married to Eugene Pasternak, P. Eng., (deceased). Dr.