 Зовсім мало знаю про цю людину. Ще потрібно зібрати спогади та розповіді (не хочеться вживати слово "дані", бо буде звучати якось по "кагебістськи") про цю чудову людину, нашого земляка фащівлянина та великого патріота України - пана Василя Ковальчука. Доля закинула його у далеку Канаду, де він проживав (проживає) з 1949 року. Скупі дані автобіографії про нього читаю з листівки-поздоровлення, де його вітають з 90-річчям друзі української діаспори міста Етобіко ( Etobicoke, Canada).
Він приїздив в Україну на початку становлення нашої держави. Потім висилав книги про патріотичний рух українців у роки Світової війни, про героїчні подвиги ОУН-УПА. У сільській бібліотеці виділений окремий куточок "Книги Василя Ковальчука". Якось я написав йому і зав'язалось листування. Він дуже хотів знати, що робиться у його рідному селі. Чи відбувається богослужіння в церкві, чи приїздить священик з сусіднього села (Турівки), чи почалися розкопки (про які було так багато розмов у минулому і на які висилав свої кошти) трагічно загиблих у 45-му році на Стінці, як поживають його друзі, знайомі та односельчани - Козій Теодор, Ганна Гриців, Горда Євгенія, сусід Михайло Кирилів та інші.
Старшим людям вже важко було відповідати на листи, то ж просили мене, щось написати від них. Тому інформував пана Василя про все нове з життя села, обмінювалися з ним святковими листівками, а він писав про своє. Схилившись над листком, тремтячою рукою старався вивести літери, а вони все одно лягали за межі ліній. Поганий зір, а все разом - старість, "…нас було 28-ро, писав пан Василь, а зараз залишилось двоє - я, і мій друг Михайло Оконський, котрий живе в Україні, син Гриця" ( ! поправді і досі не знаю про кого йде мова?), "Хоч живу далеко від своєї землі, та мої думки линуть на батьківський поріг, у стару хату покриту соломою. З неї я виніс ту любов, та передав своїм дітям і онукам".
 
У червні 2012 року помер його брат Йосип Ковальчук, який проживав у Дніпропетровську. Уже другий рік, немає жодної звістки від нього. Що ж, роки…, роки. На сьогодні йому вже мав іти 93-й.
Хочеться багато написати про його життєвий шлях. Можливо, хтось має значно більше інформації про нього і поділиться нею. Тоді доповнимо цей текст новими подробицями, для молодого підростаючого покоління, щоб знали, що не завжди село було таке маленьке з 50-ти хат, що в ньому у важкі, злиденні часи зростали жертводавці, патріоти, лідери, люди непохитної нації - такі як Василь Ковальчук.
Будинок Василя Ковальчука у Етобіко (зах.частина Торонто у Канаді)
Поділитись матеріалом:
    |
