5 квітня - роковини трагедії в кар'єрі Стінка, що на околиці села, а 26 червня - ще одна трагічна дата з минулого Фащівки.
Про цей трагічний літній день, нам було відомо значно менше, ніж про трагедію Стінки у квітні 1945 року. Але відкрились нові факти цієї сумної події. Окремі спогади очевидців цих подій порозкидані на Інтернет сторінках, а тому зберемо цю інформацію в єдиний матеріал - матеріали мереж і спогади фащівлян.
Де правда, а де видумка спотворена часом - ми знати вже не будемо. Але з роками, час зробить свою справу - спотворить і те, що знаємо нині. То ж варто зберегти, хоча би це.
В основу матеріалу ляжуть зібрані мною записи спогадів фащівлян, матеріали спогадів свідків трагедії (зокрема Книга памяті "За Україну, за її волю..." - матеріал з сайту https://www.vox-populi.com.ua), архівні матеріали з опису бойових дій 228 ОСБ 21 стрілецької бригади Внутрішніх військ НКВС (ексклюзивний архів роздобув Андрій Майхер).
Новий цвинтар села Фащівки. За вказівкою Митрополита А. Шептицького, його територію було освячено 28 листопада 1930 року парохом Луки Малої Василем Левицьким.
Заросла стежка на межі старого і нового кладовища піднімаючись вгору губиться в гущавинах трав, серед старих недоглянутих могил. Похилені роками, зруйновані дощами і вітрами стоять мовчазні фігури. Зламані буревіями гілки старих дерев доламують домівки мертвих перетворюючи їх на безіменні.
Могила на межі нового/старого цвинтарів, де разом з місцевими поховано повстанців.
Звичайний надмогильний пам'ятник в затінку лип на межі двох цвинтарів. Непримітний, як і десятки інших. На ньому не викарбувано довгого списку прізвищ. Бо прізвищ усіх, ніхто уже не знає.
А напис "вічная пам'ять", колись викарбувана в камені осипиться і час зітре подробиці. Свідків страшної події, в селі вже майже не залишилось.
Скільки їх там? Трагічно загиблих - двадцять, чи більше?
Муц, Голубенний, Домінів - були місцевими мешканцями - фащівлянами.
З опису чекістсько-військової операції: "За даними управління НКВС Тернопільської області 22.6.45 р. в районі села Саджівки бандою ватажка "Борис" було вбито голову депутатів Гримайлівського району".
Опис чекістсько-військової операції (стор.1)
Розробку плану операції розробив майор Черніков і вона полягала в тому, щоб накрити одночасно три населені пункти: (три) 3 роти на с. Саджівки, 3 роти на с. Фащівка і 5 стрілецьких взводи на с. Кокошинці. Зв'язок між собою тримали через радіоз'язок і сигнальні ракети.
Командир 228 ОСБ капітан Сойбель отримав наказ від майора Чернікова на виявлення повстанців в с. Фащівка. До складу входили: 3 стрілецькі роти, кулеметні роти, роти 82 мм мінометів та взвод розвідки автоматчиків (394 чол).
Обстановка (Фащівка). "До складу села входить 107 одноосібних селянських господарств, є куркульські господарства. У період німецької окупації "ОУНівці" провадили тут свою діяльність легально. Розгорнули антирадянську та антиколгоспну агітацію, внаслідок чого деяка частина населення налаштована вороже до проведених кампаній з організації колгоспів. За даними розвідки та свідченнями полонених бандитів, захоплених у селі Чорнокінці 24.06.45 р. - банда ватажка "Богдан" (прим.- треба читати "Борис") озброєна кулеметами, гвинтівками, автоматами та гранатами чисельністю до 100 чол. оперують у районі с. Фащівка, Мала Лука.
Погода. Ніч місячна, з настанням темряви до 3 години, удень ясно і тепло.
Висновки по обстановці - банда в населеному пункті не затримуватиметься і до світанку спробує піти, запасшись у селі продуктами".
Книга пам'яті - частина-1 (Розділ "Історія однієї трагедії").
"По двотижневому рейді по терені Кам'янець-Подільської, нині Хмельницької області, після запеклого бою у лісі, коло селища Копайгород Барського району (Вінничина), відділ "Бориса" зупинився в Кокошинському лісі, де була їх основна "вихідна" база - кілька бункерів, на короткий відпочинок. З десяток хлопців, боївки Бойчука-"Сірка" тим часом чекали в с. Фащівка. На другий день Зелених свят до них приєдналося сорок чоловік" .
25 червня 1945 року (понеділок, другий день Зелених свят).
"Фащівка рахувалася "нашим" селом, була віддалена від гарнізонів та в ній не було
стрибків. Розійшлися по стодолах добрих людей, проведені сюди своїми зв'язковими. Ніч була настільки спокійною, що навіть собаки не гавкали. Мали наказ командира, в разі тривоги зібратися до старих окопів, що залишилися з 1944 року, на рівнинному, вкритому травами та лозами березі Збруча.
Із звіту операції НКВС. "Цілком таємно. Опис бойових дій підрозділів 228 ОСБ 21 стрілецької бригади Внутрішніх військ НКВС при проведенні нічної операції по ліквідації банди "БОРИС" в селі Фащівка в період з 25 по 26 червня 1945 року.
Обстановка (читати)… місцевість в районі операції відкрита з наявністю ярів, посівів зернових, що сприяє непомітному виходу бандитів з села а тому є необхідність розміщення більш щільного заслону, щоб мати зоровий і вогневий зв'язок. Батальйону о 19:00 25.06.1945 здійснити 28 кілометровий форсований марш з села Раків Кут і вийти на вихідну позицію в 24:00 25.06.1945".
(Примітка: Раків-Кут - село приєднане 1958 р. до села Постолівка (Гусятинського р-ну, нині його південно-східна околиця).
Зліва село Фащівка, праворуч села Постолівка і М.Лука (знімок П.Федорович 2017 рік)
Із Книги пам'яті. "Вже від ранку помітили чатові чекістів, що повзли зміями, беручи в кільце село. Зав'язався нерівний бій, проти повстанців виступили відразу гарнізони Підволочиська, Скалата, а по тому березі річки - гарнізон з Городка. Всього понад 600 чоловік. Повстанці відстрілюючись відступали до умовленого місця і все частіше падали під перехресним вогнем" (кінець цитати. Книга пам'яті-частина-1).
Для мене незрозумілим було про старі окопи (старожили нашого села запевняли, що окопів на нашім боці не було. Але про це, згодом.
Із спогадів фащівлян (другий день Святої Трійці). Хлопці, до цього відпочивали в Кокошинецькому лісі. Тепло, природа, купались у річці. У неділю подалися до села Мала Лука, "на дівчата", як казали. До Фащівки прийшли, хто ввечері, хто ранком.
Фото-3. Панорама Фащівки з пагорба за Збручем (знімок 2.05.2020)
Специфічна місцевість села дає змогу добре і швидко заховатись, велика кількість криївок. Ще три місяці тому кар'єр Стінка з лабіринтами (штольнями) був здавалось надійним прихистком, але на той час вже був підірваний вибухівкою 5 квітня.
З розповідей очевидиці: "...в селі вже йшла стрілянина. Я заглянула до стодоли, на шинелі спав молодий хлопець, був випивший і тої стрілянини навіть не чув. Крикнула, "Вставай! Не чуєш?! Стріляють!". Не тямлячись спросоння що робити, кинувся з стодоли надвір.
Міцний сон міг коштувати йому життя. Він таки спромігся вирватись з облави гарнізонців того дня, бо за деякий час повернувся за шинелею, яка була добре захована у корчах. Та не всім так пощастило.
Із звіту операції НКВС.
"Командиру мин.роты в 1:30 26.06.1945 г. выслать две ударные группы в с. Фащивка с задачей: огневыми налетами заставить банду выйти на заслоны подразделения батальйона.
3 ст.рота (Третья стрелковая рота) - обходным маршем (развилка дорог хутора Выгода) и полем выйти в 24:00 26.06.45 г и развернуть роту в цепь и к 1:00 часу стать сплошным заслоном в изгибе реки Збруч, юго-западнее Фащивка с задачей не допустить выхода банды на юг. При попытке прорыва - уничтожить.
1 ст.рота - обходным путем полянок, перекресток дорог, далее южнее с. Туровка к 1 часу стать сплошным заслоном запад. Фащивки с задачей - не допустить выхода банды по балке на запад. При попытке прорыва - уничтожить. 1 ст.взвод выставить заслоном у ручья (прим.: р.Вікнина) сев.-западн. с.Туровка с задачей на случай наличия банды в Туровке, не дать ей вывода на северо-запад.
2 ст.рота - маршем запад.опушки леса до сев.вост. опушке, южнее рощи Крын-Глян (Примітка: читати Кругляк. Москалі не могли вимовити цього слова, як і "паляниця"), а далее строго на восток до отдельных домов на правом берегу р.Збруч. Занять исходное положение и к 1 часу 26.06.45 г стать сплошным заслоном на северной окраине Фащивка с задачей не допустить прорыва банды на север. Обоз подразделений до рассвета в лесу западнее хутора Выгода. Мой КП - штаб и резерв: взвод автоматчиков, взвод саперов, рация и пеше-конные посыльные. Медпункт при КП.
В 1:00 26.06.1945 г все подразделения оцепили с. Фащивка полным кольцом заслонов согласно плана".
Опис бойових дій (архів НКВС) стор.2
Книга пам'яті (частина-1, розділ "Історія однієї трагедії").
Учасник того бою, тоді 17-річний Тимофій Худик зі Староміщини згадував:
"Ми відступали разом з моїм тітчиним братом Мирославом Андрушківим - "Чорним", що був у "Бориса" заступником. Зненацька він закричав, а стрілянина була така, що щось розібрати було важко: "Тимку, біжи до Збруча, а я тебе прикрию, я ранений в ногу". Сам дошкульгав до найближчої хати, де жив Муц і сказав, аби всі тікали з хати, бо буде звідтіля відстрілюватись. Господар кинувся через вікно і враз впав скошений чергою. "Чорний" відстрілювався до кінця і згорів в палаючій хаті.
Сільські городи, де розігралась трагедія. В далині хата Михайла Муца (сучасність).
Його кості люди по тому позбирали і поховали в спільній могилі, разом з іншими
повстанцями, там також поховали господаря Муца, одну дівчину та сімдесятирічного старого, яких постріляли чекісти". (До вищезгаданого абзацу ми ще повернемось, бо має місце інша версія).
Тимофій розповідав, що він таки добіг до тих окопів, там було з 20 повстанців, але позиція їх була вкрай не вигідна, бо чекісти стріляли по них з другого, високого берега Збруча (це були поля села Постолівки за Збручем, Хмельниччина).
З розповіді Худика: "По якихось кількох хвилинах замовкли наші кулемети: станковий "Токарєв", "ручняк дєхтярьов" та чеський "УОП" - закінчилися набої. Нас залишилося ще 6 і ранені зривалися гранатами".
Із звіту операції НКВС. Хід бойових дій.
Операція по ліквідації (архів НКВС) стор.4
"…В результате полу часового боя, осколком гранаты брошеной бандитами с чердака дома, был легко ранен красноармеец 3 ср Голуб. … Видя нежелание бандитов сдаваться, лейтенант Дубов отдал приказ сжечь дом, в результате чего в доме сгорело - 8 бандитов, в том числе - бандит - хозяин дома".
Операція по ліквідації (архів НКВС) стор.5
Як вам таке? Якщо не здаються - спалити все. Або "бандит - хозяин дома".
Останні абзаци Операція по ліквідації (архів НКВС) стор.5 описують подію, яка була відома багатьом фащівським мешканцям. Йдеться про трагедію в хаті Михайла Муца, в яку забіг повстанець. За однією версією - Мирослав Андрушків, за іншою…
Із спогадів фащівлян. В хату Муца Михайла забіг не Андрушків (псевдо "Чорний"), а Михайло Пахолок (псевдо "Чорнота"). Після того, як хата господаря згоріла, тіло Михайла віднайшли. Його повністю обвуглений труп везли тачкою на цвинтар. Його брат Ярослав разом з іншими людьми засипаний більшовиками в кар'єрі Стінка 5 квітня 1945 року. Родом вони були з села Малої Луки. В старожилів села про Михайла Пахолка збереглись погані спогади. Щодо кількості згорілих в хаті - їх було не 8, а Михайло Муц був застрелений, коли вискочив з вікна хати і побіг в сторону сільських городів над річкою Вікниною. (За іншою версією: коли в хату забіг повстанець, Михайло Муц якраз косив конюшину на городі. Коли почув стрілянину - біг до хати. Біля хати його і застрілили солдати прийнявши за повстанця).
Тут, розходження із звітами Сойбеля, Ланіна, Чернікова та інших покидьків НКВС "операції по ліквідації".
"... разом з іншими повстанцями, там також поховали господаря Муца, одну дівчину та сімдесятирічного старого" - з 2 абзацу 4 сторінки. Про яку дівчину йдеться - невідомо? Зв'язкова?
На пам'ятнику де поховані вбиті повстанці викарбувані: Муц, Голубенний, Домінів. (Домінів - 75 річний старенький. Більш детально про них буде описано в кінці матеріалу.
Та повернемось до початку плану операції спланованої НКВС.
Вівторок, 26 червня 1945 року. На годиннику майже 2 година ночі.
"Заняв позиции у двух каменных домов…" - йдеться про школу і читальню (див.фото).
З розстановкою таких заслонів, боївці "Бориса", шансів вибратись майже не було.
Із сторони с. Тарноруда стояли стрілецькі роти і взводи Літвінова, Мікули, Хрустальова.
Зі сторони с. Турівка - стрілецька рота Князєва, з південної сторони Фащівки ( і над Гребельками) - роти Баля, Гаврілова, Тімошіна. За річкою Збруч - 2 взводи (Недожогін та інші). Спозаранку 27 червня (середа) почалась так звана "проческа полей и посевных масивов...".
Хід бойових дій на сучасній карті села. Голубим кольором маршрут відходу сотні "Бориса"
Схема бойових дій 25-27 червня 1945 року
Опис бойових дій (архів НКВС) стор.4
Із Книга пам'яті (частина-1). Розділ "Історія однієї трагедії".
Повстанець Андрій Осадчук - "Орлик" з криком "Слава Україні!" вискочив з окопу, та й упав, зрешечений кулями.
- Я, згадує Тимофій, побіг в бік річки. По ньому стріляли, та лише в Збручі почув біль від ран заподіяних у живіт та в руку. Добравшись, якось до хатини на тому боці річки він втратив свідомість. Опритомнів, як два чекісти вели його попід руки через кладку.
- Вони тримали мене міцно, аби я не кинувся у воду, чого по правді дуже хотів, оцінивши всю ситуацію. Вели мене попри ті злощасні окопи, де лежали мертвими мої друзі - пошматовані гранатами та постріляні кулями.
Підводили до кожного, вимагали - "назові бандітов!", і страшенно били. Я їм називав придумані тут таки псевдо, та думав, що чорта лисого ви довідаєтеся їх правдиві імена, адже нелюди би вимучили всі ці родини (можливо саме його били кілками, як згадувала очевидиця цих подій - в матеріалі нижче).
А далі був військовий трибунал, та для мене 17-річного незбагненний термін - 25 років. Потім етапи, Воркута, каторжна праця, спецлаг, рєчлаг, шахта, та так доти, доки дідько не взяв і генерального бандита - Сталіна. Відбув я 17 зеківських літ.
(? Не зовсім зрозуміло про окопи). Осадчук вискочив з окопу і був вбитий. Тимофій з окопу біг в сторону Збруча, і потрапив в полон вже на тому боці (в селі Постолівка). Назад вели через кладку, попри окопи. (Постолівка-село Хмельницької обл. в межу з Фащівкою через річку Збруч)
Але ж окопів, за свідченням старших людей, які пам'ятали ці події - не було на нашім боці !
Спало на думку, що окопи про які згадує Худик, можливо були старим руслом Збруча. Річка в якомусь часі змінила своє русло на схід, і частина берегів Постолівки стали фащівськими. В берегах за річкою Вікниною, справді до 70-х років був ще замітний слід від колишнього Збруча. Там не раз взимку діти грали в хокей. А у воєнні часи, ця територія була в очеретах, лозах і могла слугувати добрим прихистком.
Роблячи чергову серію знімків краєвидів місцевості, як у нас кажуть з Постолівської гори (лівий берег Збруча, с. Постолівка), зустрічаю старенького чоловіка. Він, щоранку робить чергову прогулянку для підтримки форми. Йому вже під 90 років. Колишній фізрук та історик Тарнорудської середньої школи - Столік Броніслав Йосипович. У минулі роки, кожного ранку він бігав дистанцію від своєї хати в с. Постолівка до соснового ліска під Тарнорудою. Але останні кілька років, на такі дистанції уже підводить здоров'я. Розговорились з ним. "Я все пам'ятаю, мені було 12 років. Стінку на вашім боці як зірвали, то куски землі від вибуху летіли, аж на наш бік".
- А де окопи були з нашого боку? - запитую, фащівляни щось не пригадують їх.
- Окопи були в два ряди, але з нашої сторони. Зі сторони Фащівки їх не було, бо долина, який сенс було їх там копати. Ось тут були, де тепер дорога і вверху на горбі. А цієї дороги що є зараз, не було в той час, вона пролягала до сусідньої Тарноруди верхом (прим. кам'яну дорогу з Постолівки в Тарноруду почали прокладати з 1974 року, до цього тут пролягала польова дорога).
"Окопи на нашім боці копали навіть через місцевий цвинтар, продовжує свою розповідь пан Броніслав. Стидобище, безбожники такі, черепи і кістки валялися кругом. Вся ця територія берегів від Збруча (див.фото), була як заповідник, рай, адже проходила границя. Береги в очеретах і лозах, дуже гарна місцевість".
На Зелені свята 1945 року вечором ті повстанці гарно співали українські пісні. Але мабуть був зрадник серед них, що дав інформацію. Всі ці хлопці були не фащівські.
На ранок був туман (прим.автора: йдеться про вівторок 26 червня). З нашого боку солдати вже були напоготові. Почалась масова стрілянина на фащівській стороні. Ті хлопці тікали в різні боки, але багато з них кинулись тікати через Збруч на наш бік, "на росию" але їх тут вже чекали. Зразу з засідок, по них не стріляли, дали можливість їм відійти на якусь відстань, а тоді почали стріляти в спину.
Десь зо три десятки трупів лежало на нашім боці по окопах, людських городах, очеретах Збруча, де вхід в село та коло яру.
Чоловік продовжував розповідати: "з нашого села жінка несла яйця на базар в Підволочиськ. Коли почалась стрілянина, принишкла в якійсь ямі, заховалась. Неподалік від неї, з рова відстрілювались двоє хлопців. Але їх вбили солдати гарнізону".
- Бабушка, возьми себе бушлат! - запропонував один з солдатів, підійшовши до вбитих.
Ці повстанці, продовжував Б. Столік, були гарно одягнені. "Наші" такої одежі не мали. Та й взагалі у вас гарно одівались. Напівголі трупи збирали по околиці села, і через плесу (мілководдя Збруча під Постолівкою або південною частиною Фащівки - Святівкою) драбиняком перевозили через Збруч на Фащівку. Одежу хтось таки познімав з вбитих парубків.
Отже, з розповіді очевидця, окопи були по тому боці Збруча (Постолівська гора, як казали у нас). Перший ряд окопів в районі сучасної асфальтівки, другий уже на пагорбі, їх залишки збереглись до сьогодні. В берегах за річкою Вікниною по нашій стороні пролягало висохле старе русло Збруча.
Зроблю своє припущення стосовно окопів. Весною чи після сильних злив Збруч розливався (виходив з берегів) і щоб не було підтоплення сільських городів, люди обкидали їх землею утворюючи своєрідні дамби і рови. Можливо їх Тимофій Худик прийняв за окопи.
Фото-7. Залишки окопів часів Другої світової війни на пагорбі села Постолівки.
Повстанці тікаючи за Збруч, не здогадувались, що там за річкою також була засідка.
Б. Столік згадує про три десятки вбитих, Т. Худик - про два десятки повстанців у невигідній позиції. Але ці молоді хлопці під час облави розбігались в різнобіч, а не тільки в сторону села Постолівки. І вбитих звозили з інших місць округи. Тому цифра 22 може бути занижена і не точна.
Сільські балачки. В селі розповідали і таке. Був чоловік не тутешній. Він був учасником тих подій. Від місця де була стрілянина, ще з одним колегою він пробрався до р. Збруч, планували перейти на другий бік річки. Його поранили в Фащівці, Якимів Анастасія (в селі її знали як Настя Крепцьова) перев'язувала йому рани. Ця жінка у селі нічого і нікого не боялась. Перев'язки робила пораненим обох таборів.
Цього пораненого зразу схопили військові, а його товаришу вдалося переплисти Збруч і попасти на той бік, та постолівські люди, які працювали на полі допомогли спіймати втікача (див.документ Операція по ліквідації архів НКВС стор.5).
В часі коли Фащівка була під владою Польщі, для постолівчан які перебували на полях колгоспу була навіть заборона дивитись в сторону "ворожого села".
Обидва полонені відсиділи довгі терміни увязнення. Один з них приїхавши на могилу повстанців в роки Незалежності до Фащівки, віднайшов жінку, яка робила йому перев'язку і поцілував їй руки. (! Якимів Анастасія 1901 р.н. померла 1989 р. (часи радянської влади)? Можливо, до старенької жінки приїздив раніше, а не за часів Незалежності?)
Розповідали, що був такий випадок того червневого дня у Фащівці, коли в одній хаті зустрілися хлопець з боївки і гарнізонець. Стволи були направлені один на одного, та вистарчило розуміння в обох, щоб не стріляти. Так і розійшлися мовчки. Себе зберегли і господарів хати, бо за прихисток у себе повстанця, були довгі терміни ув'язнення.
Із спогадів фащівлян.
Трупи 22-х чоловік (саме така цифра залишилась в пам'яті старшого покоління) возами звозили на оболоння і складали за стодолу Небесного Миколи. З села Постолівки через мілководдя річки, з району Святівки (що на околиці села) і берегів Збруча, з території за сільською церквою де відбулась масова бійня, тіла везли дорогою біля Поперечного і Миколи Славка. Складали рядком від Славкового садку, для "опознания" (сьогодні це місце трансформаторної підстанції).
Місце трансформаторної підстанції. Тут звозили тіла вбитих людей.
Кілька днів роздягнуті тіла лежали під палючим сонцем. Відчувався трупний сморід, рій мух сідав на вбиті тіла. Протягом цього часу гарнізонці приводили кількох чоловік, для упізнання вбитих. Один відмовився називати прізвища (а може не знав) і його почали бити кілками, він відходив, його притримували і били до тих пір, поки не впав на дорозі. Так і залишили. Ледве звівшись на ноги і хитаючись спромігся дійти до містка через Вікнину, і на мості знову впав. Розповідали, що за ним приїхали фірою звідкись родичі щоб забрати. Подальша його доля і чи було це насправді - невідомо.
Фото-9. Краєвиди місцевості попри річку Вікнину, яка ділить навпіл Фащівку.
Після кількох днів, трупи звозили на сільський цвинтар. Там була викопана величезна яма. Спочатку хтось з місцевих пробував складати тіла рядком, та чекіст крикнув, щоб не панькались.
З фащівлян того дня загинули: Муц Михайло 12.11.1902 р.н. (син Миколи та Терези (Бень);
Домінів Ігнатій 1870 р.н. (син Филимона (Фелікса) та Христини (Пелехатої), в селі звали Бунда, мабуть правильніше Гунда) - 75 річний старенький. На той час, він з Гребельок перебрався до Марії Бурак - своєї дочки по першій дружині Євдокії Курій, що проживала біля млина. Його застрелили на подвір'ї в дочки;
Пантелеймонович Федір 23.06.1911 р.н. - син Григорія і Ганни (Процишин).
Голубенний Михайло 31.01.1914 р.н. - син Луки і Євдокії Заоборної - (був одружений за Ганну Міняйло (Прокопову)), того дня він ішов до батька в Гребельки.
На долю Голубенних випали страшні випробування. Діти Луки Голубенного: Іван (найстарший), Ганя, Василь, Федько, Михайло і Володимир (наймолодший). Василь був майстром, його дерев'яна шафа ще донедавна стояла в ризниці нашої церкви.
Василя, Федька і Володимира арештували в один день, вдома. Здогадуючись чого чекати від катів, наймолодший Володимир попросився в конвойного напитись води з криниці на своєму подвір'ї. Нічого не підозрюючи, той дозволив, і Володимир підійшовши до колодязя скочив головою вниз і вбився. Розповідали, що по ньому солдати ще вистрілили.
Фото-10. Місцевість Гребельки у селі. Видніється хата де колись жила сім'я Голубенних.
Василя і Федька взяли на допит і подальша доля їх невідома. Вони вже не повернулись. Жінка Луки Євдокія, померла не витримавши пережитого. З великої сім'ї у старого Луки, залишилась Ганя та Іван.
Немісцеві, які загинули 25 червня - Андрушків Мирослав (с.Староміщина, псевдо "Чорний") - версія, що загинув в хаті Муца Михайла - під знаком питання, Осадчук Андрій (псевдо "Орлик"), Цетнар Володимир, Задубера Степан, Голубецький Михайло, Луб'янецький Володимир та інші невідомі (на сьогодні), в їх числі зв'язкова.
В інших публікаціях мереж знаходимо неточності загибелі людей в роках сіл Турівка та Фащівка, від рук нацистських та большевицьких окупантів:
Плескач Микола, 1927 - 1944, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Паламар Марія, 1894 - 1944, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Хавлюк Євдокія, 1923 - 1944, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Маламон Марія, 1915 - 1944 та її донька Ярослава, 14 літ, їх обох спалили у власному будинку, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Скальський Дмитро, 1902 - 1944, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Рибка Текля, 1921 - 1944, внаслідок каральної експедиції енкаведистів у селі.
Голубецький Михайло, 1944, під час облави енкаведистів у с. Фащівка.
Домінів Ігнат, 1944, під час облави енкаведистів у с. Фащівка.
Пантелеймонович Федір, 1944, під час облави енкаведистів у с. Фащівка.
Олійник Петро, 1908 - 1942, повішений нацистами у Тернополі.
(Посилання на матеріал, де допущені неточності в роках смерті. Каральна операція рахується 1944 роком, а насправді відбулася 26.06.1945 р).
Стосовно Луб'янецького. Щоб не заплутатись, бо маємо трьох осіб з однаковим прізвищем і які територіально перебували в нашій зоні.
Читаємо абзац з Книги пам'яті Степана Гринчишина "За Україну, за її волю…".
Луб'янецький-1. (ім'я не вказане) "...7. 06. 1941 до села увійшли нацисти. Було утворено українську поліцію - цілковито підпорядковану німцям. У 1942 році мала місце подія, сутичка між поліцією та п'яними німецькими солдатами у результаті чого один німець загинув.
Німці другого дня прислали до Турівки групу карателів, які захопили і доправили до Тернополя 83 заручники. Оскільки один з поліцаїв - Загородний посвідчив, що німця вбив П. Олійник, то ті зажадали, аби Олійник протягом трьох днів зголосився. В противному разі заручників розстріляють.
Третього дня Петро Олійник одягнувши святковий одяг пішов до церкви, висповідався, попрощався з родиною та здався німцям. По тому німці всіх заложників відпустили, а Олійника розстріляли. Один зі свідків вбивства німця, поляк Казімєж Петрусь, колишній мешканець села Турівка, що був черговим у ту злощасну ніч, пізніше згадував, що справжнім вбивцею був не Олійник, а Луб'янецький". В цьому матеріалі автори не вказують яке було ім'я Луб'янецького.
У своїх спогадах (та сама історія про Олійника) "Для вас мій спомин, молоді" Галина Онуфрик, яка вчителювала в той час у Турівці, подає інформацію про 27 арештованих німцями парубків, а не 83. У якому матеріалі неточність?
Луб'янецький-2. "У грудні 1944 року понад 200 молодих повстанців проводили вишкіл на місці колишнього Рожиського летовища. Якимось чином про це довідались в НКВД. Серед карателів були так звані гарнізони, на чолі з капітаном Парфьоновим, енкаведисти, міліціонери та качанівські стрибки - переважно поляки. Вони прагнули оточити повстанців, однак ті також були попереджені та відступали до села. Частина енкаведистів була на конях, тож вони почали наздоганяти повстанців, У сутичці загинув Луб'янецький, що мав псевдо "Лобода". Большевики поглумилися над його тілом".
Отже маємо ще одного Луб'янецького, але вже Петра. Коментар на Facebook: "Із документів НКВС: "Лубянецкий Петр, по кдичке "Евтух", 1914 г. рождения, уродженец села Коршиловка, Подволочийского района, является районным проводником "ОУН" и в настоящее время носит кличку "Лобода" и руководит боевкой". Сергій Волянюк на Facebook доповнює в коментарях: "Лобода" - рай.провідник ОУН і координатор боївки (40 стрільців), що мала влитися в УПА та стати відділом у загоні отамана "Грома", загинув біля с. Турівка під час бою з 28 на 29 листопада 1944 р. Разом з ним 4 вояків. Командування боївкою прийняв "Славко".
Луб'янецький-3. У Фащівці загинув Володимир Луб'янецький з сотні "Бориса".
В книзі пам'яті Степана Гринчишина "За Україну, за її волю...", в матеріалі "Наші герої з Дорофіївки та Староміщини" (автор Мотика Олена), віднайшов цитату з тексту:
"У ту жахливу ніч загинули у Фащівці: Рибак Іван, Карий Іван".
Можливо до вищезгаданих імен потрібно додати і цих двох людей.
Дивіться також абзац публікації (Кучабського) "Супранівка" (див.абзац).
Ось ще події, про які не маємо даних:
(Прим. адміна. На 4 травня 1945 року випала Великодня п'ятниця). І ще з того ж матеріалу (Літопис УПА, том 20, сторінка 199): Підволочиський р-н.
2.ІV. В с. Фащівка під час облави червоні забрали зі села 9 мужчин, 6 дівчат та дві жінки.
4.ІV. В с. Каличарівка (Калагарівка) большевики арештували дві дівчині. Того ж дня "мітла" обскочила Луку Малу, де заарештували 10 мужчин. Рівно ж знайшли бункер, в якому сиділо 6 підпільників. Один з них застрілився Сербай Василь ("Буря"), а решту забрали до району.
8.ІV. В с. Турівка "мітла" робила облаву та застрілила хлопця з 28 р. Вночі "мітла" подалась на Остру Могилу, де кватирувала районова боївка. Вив'язався бій. По стороні червоних 4-ох вбитих, а по нашій один ранений, який не міг відступати, розірвався гранатою.
Дня, 10.9.1947 р. до с. Фащівки приїхало з р-ну двох з земвідділу (прізвища невідомі). Вони покликали до с/ради тих господарів, що мають лише 7 га землі. Землю, повище 7 га, відписували від них, а приписували для держави. Тим господарям, в котрих відписали землю, приказали дати насіння на те поле.
*****
Вияснити нові факти події 25-27 червня 1945 року вдалось завдяки ексклюзивним архівним документам, якими поділився А.Майхер (перейти на сайт).
Ось така трагічна подія в часі (Зелені свята - давня назва) свята Зіслання Святого Духа на апостолів (П'ятдесятниця) відбулась у Фащівці далекого 1945 року.
*****
Свято Трійці (Зелені свята) 1945 року. СКОРОЧЕНО.
(завдячую А. Майхер за надані історичні матеріали)
Далекого 1945 року вони випали на 24-25 червня.
Група повстанців "Бориса" вели бій коло селища Копайгород (тепер Барський р-н, Вінницька обл). Звідти двотижневим рейдом добирались в Кокошинецький ліс, де була їх "вихідна" база -
бункери на короткий відпочинок, тощо.
З десяток хлопців, боївки Бойчука (псевдо "Сірко"), тим часом чекали в с. Фащівка.
На другий день Зелених свят (понеділок) до них приєдналося сорок чоловік з групи "Бориса". Фащівка рахувалась спокійним селом, бо в ній не було стрибків (стрибки - винищувальні батальйони бійців утворені при рай.відділах НКВС - "истребительный" батальйон).
Цього ж дня (понеділок) 25 червня в 19 годині 21 стрілецька бригада 228 окремого стрілкового батальйону (ОСБ) НКВД вийшла з села Раків Кут (в 1958 році це село було приєднане до с. Постолівка, Гусятинського району). І зробивши 28 кілометровий марш на 24 годину (12 год. ночі), була на вихідних позиціях околиць Фащівки.
З чого все починалось? Цитата з арх.докум: "Цілком таємно. Опис Чекістсько-військової операції... За даними управління НКВС Тернопільської області 22.6.45 р. в районі села Саджівки бандою ватажка "Борис" було вбито голову депутатів Гримайлівського району".
В результаті чого було розроблено операцію, в якій задіяно 394 солдати НКВС.
Розробку плану операції розробив майор Черніков і вона полягала в тому, щоб накрити одночасно три населені пункти в яких імовірно перебували повстанці. Сформовано роти на такі села: Саджівки - 3 роти, 3 роти на с. Фащівку і 5 стрілецьких взводи на с. Кокошинці. Зв'язок між собою тримали через радіоз'язок і сигнальні ракети.
По Фащівці наказ від майора Чернікова на виявлення повстанців отримав командир 228 ОСБ капітан Сойбель. До складу крім 3 стрілецьких рот входили кулеметні роти, роти 82 мм мінометів та взвод розвідки автоматчиків.
Дані НКВС про Фащівку: "До складу села входить 107 одноосібних селянських господарств, є куркульські господарства. У період німецької окупації "ОУНівці" провадили тут свою діяльність легально. Розгорнули антирадянську та антиколгоспну агітацію, внаслідок чого деяка частина населення налаштована вороже до проведених кампаній з організації колгоспів. За даними розвідки та свідченнями полонених бандитів, захоплених у селі Чорнокінці 24.06.45 р. - банда ватажка "Богдан" (прим.- треба читати "Борис") озброєна кулеметами, гвинтівками, автоматами та гранатами чисельністю до 100 чол. оперують у районі с. Фащівка, Мала Лука.
Погода. Ніч місячна, з настанням темряви на 3 годину, вдень ясно і тепло.
Висновки по обстановці - банда в населеному пункті не затримуватиметься і до світанку спробує піти, запасшись у селі продуктами".
На 1:00 годину ночі 26 червня Фащівка була оточена звідусіль.
В 1:30 год. взвод серж. Гаврілова вийшов в район церкви і виявили групу "Бориса-Сірка" чисельністю 55-60 чол. Зайнявши позиції за школою і читальнею - відкрили вогонь.
Боївка "Бориса-Сірка" розділилась на дві частини.
Перша група пішла ярами в північно-західному напрямку. Друга група кинулась в східному напрямку в сторону річки Збруч.
Першу групу обстріляли взводи під командуванням Мікули, Хрусталєва та Князєва (командир роти ст.лейт. Літвінов). Хлопці-повстанці кинулись в південному-західному напрямку на поля (район за Небесною-Дерень). Але там стояли заслони лейтенанта Баля.
Було вбито багато повстанців. Частина їх відійшли в центр села.
В 3:30 год. втративши вбитими ще, повернулись в район церкви і зробили спробу прорватися в сторону Збруча слідом за другою групою. Десь з 20 чол. боївки "Бориса-Сірка" з кулеметом проривались через р. Збруч, інша частина повстанців їх прикривала кулеметним вогнем.
Вже світало. Вівторок, 26 червня 4:30 год. командир мінерн.роти енкаведист Нєдожогін вивів своїх карателів резерву на допомогу заслонам НКВС. Група "Бориса-Сірка" втративши ще один кулемет була розстріляна мінерною ротою і резервістами в берегах Фащівки, а 5 повстанців перебрались через річку Збруч.
Нєдожогін з 6-ма солдатами переправились через Збруч і відрізали хлопцям шлях відходу. Двох вбили, одного захопили в полон. Ще 2 хлопців озброєних гвинтівками з боївки "Бориса" затримали жінки, що працювали на полі, прийшовши на допомогу карателям.
В 6:00 год. капітан Сойбель віддав наказ всім підрозділам зняти 1/3 заслона і приступити до прочісування села, направивши облаву з окраїн території Фащівки до центру.
О 8:00 год. 26.6.1945 р. в процесі перевірки одного з будинків було виявлено повстанців. На пропозицію здатися - по карателях відкрили вогонь і кинули гранату, поранивши одного з енкаведистів.
Тоді лейт. Дубов віддав наказ спалити будинок. За даними арх.докумен.НКВС в будинку згоріло 8 чоловік разом з господарем дому (але існують інші свідчення).
27 червня (середа), підрозділи карателів вдосвіта виступили на (облаву) прочіску полів в західному і північно-західному напрямку села Фащівка. Цитата: "В результате прочески посевных масивов правого берега р. Збруч, было выловлено одиночек бандитов и мелких групп в 2-3 чел., бандитов - 27 чел...". |
