Така вже здатність людська, запам'ятовувати події та відтворювати їх через багато років. Я народився в цьому мальовничому селі, де жило багато з моєї рідні. Серед них було двоє стареньких, якими на схилі літ опікувалась моя мама. Мене малого посилали віднести їжу цим двом самотнім бабцям, які жили біля сільського млина. Мельниківська хата, Порохонська Текля і Заболотна Харатина, хатина баби Мокрійки. Одна з них - сестра моєї бабці, інша її тітка (цьоця - як казали в селі). У дермантинову чорну сумку ставили миску з варениками посипані шкварками, алюмінієву кастрюлю (ринку - по сільському) з борщем або супом, в іншу руку давали збанок з молоком. З цією поклажею ішов по живописній ст
... Читати далі »
От, і дочекались найгіршого. Неспроможність дати рішучу відсіч кільком десяткам російських спецпризначенців, замасковану під гасло: "Нам не треба їх (росіян) провокувати на конфлікт", призвело до того, що Крим здається втрачено. З кожним днем "зелених чоловічків" на півострові ставало дедалі більше, а ми твердо трималися позиції - НЕ ПРОВОКУВАТИ. І коли вони вже перейшли всяку межу дозволеності, і продовжують хазяйнувати на нашій території в кількості (за різними даними) від 20 000 до 30 000 чол. то вже на сьогодні стало зрозуміло - час втрачено. З такою кількістю добре підготовлених і озброєних окупантів, ми воювати не спроможні. 23 роки наші слуги, обрані нами, нас обкрадали, забезпечуючи себе і свої родини. Обкрадали нас будуючи собі розкішні маєтки і в той же час, не подбали і не забезпечили обороноздатність країни від агресора. Більше ста молодих життів покладено на Майдані за докорінні зміни всього, в тому числі і нашої свідомості і того майбутнього,
... Читати далі »
Упорядники: Михайло Корейко, Михайло Косик (При упорядкуванні спогадів збережена мова старожилів села Турівка)
ПЕРЕДМОВА
В історії України є ряд подій, які стосувались в цілому українського народу, і таких подій, які стосувались окремих регіонів. Такі події з історії України подекуди використано в цій книжечці, так як вони мали безпосереднє відношення до історії села Турівка.
Багато матеріалів дали старі люди і, в першу чергу, старий житель Турівки Процишин Іван Онофреєвич й інші громадяни, яким висловлюємо подяку, а також висловлюємо подяку Корейку Михайлу Володимировичу, який приклав найбільше зусиль і заопікувався над випуском цієї книж
... Читати далі »
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ І УПРАВЛІННЯ До запровадження панщини селом управляв голова, обраний громадою. При введенні панщини селом управляв пан-управитель. Під кінець панщини в селі обирались радні й війт, який управляв селом і підлягав повітовій владі, яка находилась в м. Скалат до 1939 р. В 1935 р. в с. Турівці було утворено збірну громаду (збйорову гміну). До неї належали села: Осовик, Кокошинці, Лука, Фащівка, Тарнаруда і Рожиськ. Збірною громадою управляв війт, який знаходився в Турівці й тут же знаходився секретар і ще два писарі, а в селах було тільки по одному солтису й кожний керував своїм селом, а раз в місяць являвся до війта на інструктаж-нараду. Війтом був турівський поміщик Малаховський. Він був поміркованою людиною, дбав за порядок в селі. За його старанням було завезено з плодопитомника для продажу населенню с
... Читати далі »
УПА В ПІСЛЯВОЄННІ РОКИ В 1945-1946 рр. надії на те, що західні держави почнуть воювати з Радянським Союзом, не збулись і УПА залишилась сам на сам перед великими силами НКВД які були добре озброєні і вишколені. Але воїни УПА не здавались, а геройськи воювали проти НКВД. Воїни УПА ховались в криївках, їх підтримувало населення, хоч енкаведисти жорстоко розправлялись з такими людьми, які мали найменші зв'язки з повстанцями. В 1944 р. в грудні місяці, було проведено збір з молодих повстанців біля 200 чоловік на рожиському аеродромі, де з ними проводили вишкіл старшини. Але якийсь зрадник повідомив енкаведистам. Вони терміново зібрали міліцію, гарнізон енкаведистів, що знаходився у Підволочиську, і Качанівських ястребків і поїхали, щоб оточити повстанц
... Читати далі »
На Тернопільщині проведуть розкопки криївки-штольні, в якій загинули понад 20 повстанців.
Більш детально читати в матеріалі "Відновлення пошукових робіт в кар'єрі Стінка" .
Депутати Тернопільської обласної ради вирішили надати Підволочиському району 60 тисяч гривень на проведення розкопок та облаштування підземного схову повстанської криївки УПА в селі Фащівка.
Відповідне рішення депутати прийняли у середу 23 грудня 2009 р., під час сесії обласної ради. Як пише "Тернопільська правда", у 1945 році у криївці-штольні, яка була розташована у піщаному кар"єрі в селі Фащівка Підволочиського району, внаслідок вибуху загинули понад 20 повстанців. ... Читати далі »
Нічні бандити і трагедія родини Гесь (національність - поляки).
Ніч на 2 лютого 1945 року. В селі казали: "Польський громніц" (посвячення свічок-громніц).
Напередодні випав сніг. Сани запряжені кіньми повільно рухалися по дорозі в сторону містка через Вікнину. На санях сиділо 2 - 3 чол., один йшов збоку саней тримаючись за поручні. На ньому стара гуцульська каракулева шапка настовбурчена вверх (не заламана, як носили інші). Його в селі знали.
- Мариню, вони ніби коло нас зупиняються, - вдивляючись у вікно промовив дідо Іван.
- Нє-є-є, їдуть на долину, - вже пересохлими від страху губами відповіла жінка.
Страх неможливо було перебороти. У ті часи, так звані "нічні" були повними господарями темної пори доби, а НКВС з своїми облавами - вдень. Час, коли забирали тебе з дому невідомо хто і невідомо куди. За те що: прихильний
... Читати далі »
Село Мала Лука Гусятинського району Тернопільщини петлею омиває річка Збруч. До 1939 року вона була кордоном, що розділяв Радянську Україну та її західні області, які були під владою Польщі.
По той бік річки Мала Лука межує із селами Волочиського району Хмельницької області — Постолівкою, Зайчиками і Курівкою Городоцького району. В 1932–1933 роках їх жителі голодували.
— А ми їжу мали. У нас кожен мав худобинку, своє поле — до колгоспу нічого не забирали, — розповідає 95-річна Теона Лукасевич. — А по той бік Збруча люди траву їли. Ми як гусей до річки гнали, то з того боку кричали: ”Їсти!” Ми їм бараболю по одній кидали. Буцім за гусьми. А ще сіль замотували в шматку, ставили всередину камінець. І теж кидали. Вони з бур’янів собі таку кашу робили, то хоч трохи посолити могли. Щось
... Читати далі »
