Вівторок, 20.11.2018, 16:37Вітаємо Вас Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Календар

«  Червень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні дописи


********
********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
********
********
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти


Сторінками газет



Свобода - тернопільська газета



Оцінка сайту

Оцініть сайт Фащівки
Всього відповідей: 268

Відвідувачі

Статистика переглядів

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
free counters

Реквізити сайту:


E-mail the site:
evgyb@yahoo.com

(067)9296598

Матеріали блогерів
Головна » 2011 » Червень » 5 » Трагічна загибель Ониськових (Гесь) в Фащівці 45-го року
16:12
Трагічна загибель Ониськових (Гесь) в Фащівці 45-го року

Шановний пане Євгене.
 Вдячний за ваш сайт з такою кількістю фотографій. Переглядаючи їх, згадав розповіді рідних. Ви про стінку написали. Я читав, так приблизно і було, мої трошки по іншому повідали, та загалом правильно.  Історію трагічної загибелі Ониськових (Гесь), знаю добре. Рідня працювала в органах.
 То, було в лютому 1945 року. Морозна місячна ніч, напередодні випав сніг. Сани запряжені кіньми повільно рухалися по дорозі в сторону містка. На санях сиділо 2 – 3 чоловіки, а один йшов збоку саней. Його фащівляни знали – Юхим. Шапка настовбурчена вверх (не заламана, як носили інші), по ній і впізнали мої батьки, та й ніч була місячна. Ясно було як вдень. Коні зупинили коло Гесьової хати.  А на ранок, все було скінчено. Троє трупів (скоріше – четверо), всі пострілами. Сліпий Міхал лежав на софі, зразу склавши руки на грудях, ніби чекав смерті. Двоє старих, яким було під вісімдесят років, старий ще хотів щось сказати, та куля попала прямо в рот, так і зсунувся на коліна схилившись до куфра (сундук такий, може і не знаєте, що то таке?). Стара жінка лежала ( вже й не згадаю з розповіді), чи то на ліжку, чи на долівці. Була, ще окремо закривавлена подушка, пляма крові немала відношення до тих трупів, які вже лежали. Це була кров дитини (років чотирьох), самої дитини в хаті не було. Кров по снігу покапана в сторону вашої річки. А вже за день вбили Наваковских. За що вбивали, спитаєте? За те, що були поляки. Вот такі спогади накотилися.
За сайт дякую, і за спогади. Вибачайте, коли що не так.
Іван (Київ).
5.06.2011 р.


(моя відповідь Івану з Києва на матеріал)
Тут, потрібно внести де-яку ясність в матеріал і коментарі під ним. Матеріал був надрукований у 2011 році невідомим дописувачем Zavan100.
За цей час перегортаючи сторінки Метричної книги народжень 1878-1919 років, натрапив у ній на такий напис: "1919 уроджений і охрещений правосл. батюшком Михаїл, син Євдокії Козій з Фащівки (хата під №112), доньки Михаїла Козія і Емілії (з дому Макари). (Цей будинок стояв у кінці села між хатою сім'ї Охоти (колись Голубенних) та Пантелеймонович.

У сім'ї Михайла Козія крім Євдокії, ще було 7 дітей: Василь, Йосиф, Яків, Стефан, Іван, Марія і Микола - Миколя Козій, що проживав біля Кириліва М.). Шлюб (треба розуміти Євдокії Козій - прим. адміна) був в Постолівці 1916 року з Якимом Комаром, котрий покинув Євдокію і одружився вдруге".
Ось така примітка на палітурці книги (сторінка 191). Від шлюбу з Якимом (чи Юхимом) Комар (в селі Фащівці, його називали Юхим - прим. Адміна) у них ще був син Микола (молодший за Михайла). Отже Михайло 7.01.1919 року народження та Микола (Метр. Книга закінчується 1919 роком), -то можемо тільки здогадуватись можливо 1921-1922 р.н., - являються синами Євдокії Козій.
В українському часописі "Свобода" за 30 серпня 1932 року подається невеличкий матеріал з заголовком "Втікачі з країни голоду". Там, якраз поверхнево описується ця подія.
  
Сторінка часопису "Свобода" від 30 серпня 1932 року.  Відеозапис розмови Теодора Козія. 
Це зовсім не означає, що дана подія сталася у 1932 році. Часопис робив публікації різних подій Західної України, які мали місце відбуватись раніше. Більш детально про цей випадок розповів тепер уже покійний Теодор Козій.
Коли відбулось одруження Юхима і Євдокії у 1916 році, вони проживали в Постолівці. З приходом влади Польщі на наші терена, Євдокія тікає з Постолівки прихопивши з собою старшого Михайла. (Можливо це було 1923 року чи пізніше). Та не дає спокою їй думка, що молодший Миколя, залишився на тій стороні. Згодом Євдокія підстерегла з нашого боку (це було в районі кар'єру Стінка), як якась дівчинка бавиться з її сином на постолівськів боці (можливо вона була найнята Якимом-Юхимом, щоб доглядати за його маленькою дитиною). Явдоня почала з нею розмовляти, заговорила дівчину, і перебравшись вбрід через мілину Збруча - викрала Миколку. Границя в ці роки не була такою строгою, як згодом.
Після 30-х років, Юхим таки примирився з Євдокією і перебрався через кордон до Фащівки. Збудували хату. 
Подальша доля синів Євдокії Козій. Син Микола в дитинстві часто хворів. Вивчився на лікаря і проживав у Львові. Кажуть був гарним медиком. Старший Михайло був судимий "по політичному". Змінив прізвище і проживав у Сатанові.  Майже ніколи не приїжджав до села, але був на відкритті символічної могили Січовим Стрільцям у Фащівці в 1992 році. Про нього в своїх спогадах окремі фащівляни погано відзивались, та Бог йому вже суддя. В селі говорили, що брат Микола з ним зв'язків не підтримував.
Тепер про трагедію сім'ї Гесь (Heś) Одинізія (Heś Onysko i Maria).
З дитинства запам'ятались окремі фрагменти розмов про ці події. Подвір'я родини Гесь було в межу з моїм і розташоване в сторону сім'ї Муца Степана. Крім цього, це ще була якась родина (шкода, що запитати вже немає кого). Але мама мого діда Івана в дівоцтві була Юлія Гесь. 
В ту ніч, чи пізній зимовий вечір дід Іван з бабцею Маринею вдивлялись у вікно і бачили запряжені кіньми сани, які рухалися по дорозі в низ. Дуже перелякались. "Мариню, ти видиш, сани ніби припиняються. То певно до нас" - пошепки промовляв дідо Іван. Але коні з невідомими особами помалу сунули далі. Від дороги стояла колись заїзна стодола, яка приховала постаті невідомих людей морозної ночі. До ранку сон вже не брався. Цей 45-й рік приносив багато сюрпризів в селі.
На ранок, обоє вдивлялись в подвір'я родини Гесь. Вже було добре на день, але з комина сусідської хати дим не йшов. Прийшла Марія Новаковська: "Люди кров ріками пливе" - голосила, і пішла з цим голосінням з нашого подвір'я. Комусь, щось по дорозі ще розказувала. Ці голосіння і розмови їй дорого коштували. За кілька днів була вбита разом з дочкою Ксенею. (див.посилання, абзац "Історія 3").
З розповіді бабці Марині - до хатини Гесь ходила вона і моя мама. Описали видовище подібне до того, що і ви. Жахіття. Трупи і кров невинних людей.
Отже, ставимо крапку в цій історії. Не Юхим (чоловік Євдокії), а його син Михайло. На час цих трагедій в селі йому було 26 років. 
6.11.2018
Категорія: Матеріали користувачів | Переглядів: 580 | Додав: Zavan100 | Теги: Заяць, поляк, Козоріс, Гесь, Новаківський, Федишин | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
1 Admin  
Все так, пане Іване. Я трохи знав цю історію (бабця розповідала), але не з такими подробицями як ви розповіли. Взагалі то, жили вони біля мене, тепер там город сусідів. Знаю і те, що родичі Гесь виїхали до Польщі в місцевість Suchy Dąb, Grabina Zameczek і навіть при зустрічі з родиною про ці події говорити не хотіли. Напевно образа за те, що свої вбивали своїх.
Ви згадали про Наваковских. Фактично прізвище Новаківська, так написано на могилі загиблих (її можна подивитися набравши в пошуку – Новаківська або 5580, фото під цим номером).
Новаківська Стефанія (по чоловіку – Козоріс) – це мамина троюрідна сестра. Померла уже в 2001 році, і доводиться дочкою Марії та сестрою Ксені. Ще дві сестри в Америці – Гена (Євгенія), та Текля. Ксеня займалася шиттям. Моя мама у неї вчилася шити. Домовилися на ранок, що мама прийде скоріше і продовжать шиття. З розповіді мами - вона встала рано, світив місяць і мама подумала, що вже світає. Скоренько зібралася і побігла до Новаківських. Прийшла під двері, чомусь вразило що вони були відкриті (а надворі ж зима, мороз), і в хаті не світилося (тоді світили гасовою лампою). Відкрила двері і в місячному світлі побачила страшну картину. По хаті розкидане пір"я, на підлозі подушка і перина, а під нею виглядають чиїсь ноги. Від жаху почала бігти додому і вже зі стежки побачила ще один труп, який лежав в снігу. Розкинуті руки, розсипане волосся на снігу (мабуть пробувала тікати та куля наздогнала). Довго після побаченого мама не могла прийти до тями.
Колись малим багато наслухався цих історій та призабулися деякі деталі. А цю історію пам'ятаю, якось вона врізалася в дитячу пам'ять. Розповідали ще історію загибелі сім'ї Поляк (чи Полякових), жили вони на хаті де тепер проживають Башнянин Ганя та Стефка, також вбивство Заячихи і Федишина Федька - сина Івана Федишина). Можливо ви знаєте і ці історії то напишіть. В селі вже майже не залишилося людей, які пам'ятають ці події.
Дякую за розповідь. Євген.

0
2 Administ-or  
Ще раз перечитую цю історію і коментар. Дещо довідався від людей, вже похилого віку. Ні, не Юхим, якась помилка. А заплямувати чиєсь ім'я - гріх. Звали його Міхал (в селі казали Юхимів). Виходить Міхал Юхимів, але хто він був? Запитати вже немає в кого. Та й зрештою, хто був свідком цієї трагедії? Так,  одні здогадки.

Ім`я *:
Email *:
Код *:
New-forum uCoz-forum GD Свобода IP WebPlus тИЦ WebSpidTest PROXI x-sity