Така вже здатність людська, запам'ятовувати події та відтворювати їх через багато років. Я народився в цьому мальовничому селі, де жило багато з моєї рідні. Серед них було двоє стареньких, якими на схилі літ опікувалась моя мама. Мене малого посилали віднести їжу цим двом самотнім бабцям, які жили біля сільського млина. Мельниківська хата, Порохонська Текля і Заболотна Харатина, хатина баби Мокрійки. Одна з них - сестра моєї бабці, інша її тітка (цьоця - як казали в селі). У дермантинову чорну сумку ставили миску з варениками посипані шкварками, алюмінієву кастрюлю (ринку - по сільському) з борщем або супом, в іншу руку давали збанок з молоком. З цією поклажею ішов по живописній ст
... Читати далі »
