Середа, 22.11.2017, 18:44Вітаємо Вас Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні дописи


********
********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
********
********
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти


Сторінками газет



Свобода - тернопільська газета



Оцінка сайту

Оцініть сайт Фащівки
Всього відповідей: 263

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
free counters

Реквізити сайту:


E-mail the site:
evgyb@yahoo.com

(067)9296598

Діяльність ОУН-УПА
(Вибране з протоколу допиту В. Кизими (Стор.556 PDF-формат). Весь матеріал допитів арештованих можна переглянути  ЗА ПОСИЛАННЯМ. Містяться матеріали протоколів допитів по Золотопотіцькому, Золотниківському, Козівському, Козлівському, Коропецькому, Кременецькому, Ланівецькому, Микулинецькому, Новосільському, Підволочиському, Підгаєцькому, Почаївському, Пробіжнянському, Скала-Подільському, Скалатському, Теребовлянському, Чортківському і Шумському районах Тернопільської області. Всього 108 протоколів). Ці допити вибивались страшними тортурами, тому не будемо суддями.
XXIII. ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОН
№ 139/XXIII1
Протокол допиту Василя Миколайовича Кізими
Р. 31
Справа ч.: 80/47 Кізима Василь
рай. орг. реф. – “Олег”
а/в МГБ – “Токарев”
Рн Підволочиська
Дня 31.7.1947 р.
Кізима Василь, син Миколи і Осипи з Трачів, уроджений 23.2.1922 р. в с. Сопранівці [Суп
ранівка], Підволочиського рну, Тернопільської області, по національності українець, 7 клас
НеповноСредньої Школи, швець, вільний.
Член ОУН від осені 1941 р.
а/в МГБ – “Токарев”, завербований осінню 1944 р. і діючий по сьогодні.
Я, Кізима Василь, син Миколи і Осипи з Трачів, народився 23.2.1922 р. в с. Сопранівці, Підволочиського району, в родині безземельного селянина. Батько мій перед першою світовою війною два роки був в Америці і за зароблений гріш купив в Сопранівці тільки хату і один морг городу. Дома, крім мене, була сестра Марія уроджена 1909 р. Зараз проживає в Аргентині, брат Дмитро, уроджений в 1912 р., тепер господарить дома і заразом працює в пожежній команді в місті Підволочиськах, сестра Петронія з 1919 р.: в 1945 році перейшла в підпілля і відійшла з Пров. Максимом кудись на захід, зараз немає жодної чутки про неї. В 1941 р. з приходом німців колгоспне майно знову розібрали і ми з цього приділеного поля зібрали ще один збір, а опісля знову були змушені передати поле і ввесь інвентар до заснованого в селі лігеншафту. В 1943 р. помер мій батько.
Ще в м. серпні Арсен Гуцалюк втягнув мене до Юнацтва. Цього ж року, осінню, був я на двотижневому вчительському курсі в м. Скалаті, одначе вже опісля оцінили цей курс як незадовольняючий для знання сільського учителя і я, немаючи охоти працювати на лігеншафті, вступив до Української Поліції. Зразу, через три місяці, перебував в м. Тернополі як поліційний кандидат. Звідсіля перекинули мене на два місяці часу до жидівського лагеру в с. Кам’янках, Підволочиського району, а потім на станицю до міста Скалата. Тут перебував сім місяців, а опісля зістав висланий до м. Львова на чотирьохмісячну поліційну школу. Після вишколу перекинули мене на станицю до Нового Села, там був три місяці, після чого одержав ступінь вістуна і команда назначила мене командантом перехідного лагеру для військовополонених в с. Кам’янках, Підволочиського району. В 1944 р. тиждень перед приходом большевиків, ми всі поліцисти одержали збірний пункт – Нове Село, звідкіля мали ми евакуватися. 
На стриху в Гуцуляка [Гуцалюка] Арсена я вже не хотів сидіти, а перейшов до Люб’янського Євгена – “Семена” і перебував в нього аж до половини серпня 1944 р. до свята Спаса, в якому то часі я відійшов в повстанці. Перебуваючи в нього, додому я взагалі не заходив; про це, що я там перебував, знала тільки сестра. В свято Спаса пішов я сам зі зброєю до с. Кам’янок до знайомої дівчини в гостину, і побув в неї около тиждень часу. Вернувши до села Сопранівки стрінувся я з районовим “Лободою” і його бойовиками, а саме: “Грабиною”, “Майором”, “Васею”, “Нечаєм” і “Вороном”. Вже разом з ними пішов знову до с. Кам’янок, де і заквартирували. Я пішов на квартиру сам до своєї дівчини Москалюк Гані. Вечором я з цілою боївкою ходив на Кам’янецькі хуторі, де ми спалили хату стрибка поляка, а опісля пішли квартирувати до с. Коршилівки. Там мистрінулися з повстанцями: “Матросом”, “Сірком”, “Спартаком”, “Бурлакою” і “Громом” та всі разом попрямували до села Фащівки. Стрінулися з пов. військовиком “Жуком” і бойовиком “Бурею” і вже з ними нас кількох відійшло до с. Вікна, Гримайлівського району, щоб сконтактуватися з Пров. “Орлом”. По дорозі під с. Гліткою [Голотки] стрінулися з пов. орг. рефом “Богданом” і бойовиком “Семеном”. Ми всі ще їздили по терені пару днів, аж опісля відпитали пров. “Орла” в с. Фащівці. В цьому часі повітова екзекутива вже була зорганізована. Повітовий військовик “Жук” призначив мене на підстаршинський
вишкіл і я вже разом з другими мав ждати в с. Фащівці на наказ відходу. Тепер я підібрав вже собі псевдо “Олег”. Після тижня часу “Жук” заявив, що ми на цей вишкіл вже не підемо, бо він не відбудеться. Внедовзі пров. “Орел” дав мені доручення, що я повинен перевести людей в Кам’янецьПодільську область до пров. “Бориса” і опісля, вже після своєї вподоби або там залишуся, або вернуся в свої терени. В цих днях вечором я стрінувся з запільником с. Кам’янок Кушлою Михайлом і разом з ним пішов прямо до с. Фащівки. Там пров. “Орел” сказав мені, що в Кам’янець-Подільську область з цими людьми вже не піду, бо їх там на разі не є потрібно. Приказав ще пождати на Лободу і опісля того я вже повинен одержати якусь функцію. На нього ждали ми обидва. Квартирували в Голубенного. 
Харчі приносили нам сусідські дівчата. Після кількох днів цей запільник Кушла Михайло, тому, що йому на ногах поробилися жиляки, відійшов до с. Кам’янок, де і внедовзі його зловили большевики, а я перейшов квартирувати до пров. “Орла”. За пару днів прийшов районовий провідник Підволочищини “Лобода”, пров. “Орел” з ним дещо поговорив, а опісля заявив мені, що я є наставленим повітовим господарчим. Вже слідуючого дня, я разом з пров. “Орлом” пішов в Гримайлівський район, де мав від попереднього господарчого “Свіжого” перебрати господарку. Його ми стрінули в таборі в лісі і всі три враз зі зв’язковим, родом з села Глібова, подалися ми до с. Козівки В.Боршівського [ВеликоБірківського] району.
Там в цьому часі перебувала округа. Стрінули ми пров. “Шаха” і цей відіслав нас до пров. “Ізидора”. Після цього пров. “Ізидор”, повідомлений пров. “Орлом”, що я є наставлений новим господарчим на місце “Свіжого”, почав мене повчати, як вести господарку і при цьому був подав відповідні інструкції щодо способу ведення цією референтурою. Звідсіля ми вернули знову до с. Рожиськ і тут я підшукав собі відповідні місця для перемагазинування речей зі старих повітових магазинів. Мундури і білизну заховав в Липки Павла, а канцелярійні приладдя в одній хаті коло річки Збруч (недалеко моста). В цьому часі наставив господарчих по районах свойого повіту. В Гримайлівщині “Марка” і в Підволочищині “Грабину”, а в Скалатщині “Рибалку”. На доручення пров. “Орла” дав я наказ своїм районовим підшукати кілька більш грамотних дівчат на бухгалтерський курс, яким проводив “Юрій”. Десь в половині жовтня 1944 р. я сам кінно поїхав був до села Сопранівки і заквартирував в брата. Цього разу брат знову почав мене намовляти до співпраці з органами НКГБ і я останньо погодився на це. 
Замітка слідчого: На думку слідчого розвиток подій говорить сам за тим, що вербовка об’єкта відбулася скоріше, два чи три тижні після “втечі” брата. Одначе мимо доказів об’єкт заперечував цьому. Слідуючого дня ранком я лежав на стриху. Около 10 год. до села приїхало кільканадцять большевиків та почали переводити ревізії в декотрих хатах. Зайшли і до нас. На стрих до мене виліз ст. лейтенант НКГБ Філімонов з пістолем в руці і сказав: “Ну что, – Олег, ти вже наш”.
(Прим.адміна - Філімонов - начальник каральної служби НКВД. Його та фото інших карателів, та їх методи допитів (як і по цьому протоколу) можна переглянути в матеріалі "Визвольні змагання" на сайті містечка Підволочиськ за ЦИМ ПОСИЛАННЯМ).
Я зразу цим настрашився, думаючи, що він схоче мене живого взяти до району. Він немов зрозумів моє збентеження і сказав: “Ну нє бойся, ми тебе живцем брати не будемо і навіть роззброювати не будемо. Ти є в бандитах і дальше собі в них будеш. Ну що ви думаєте зі собою на будуче робити. Ну добре, тепер ще ведеться війна і до закінчення її ще оперують бандьори, а потім ми їх всіх знищимо, а Ви, Олег, куди підете, – до Америки? – не дасться браток. А так як будемо співпрацювати, будете жити, ми Вас не вб’ємо, а коли вже буде по війні з Німеччиною, коли поб’ємо всіх бандьорів, тоді прийдете до нас в район і ми дамо Вам працю, яку
самі тільки схочете. 
Дальше Філімонов почав цікавитися, яку я функцію сповняю в бандерівців. Я відповів, що [є] повітовим господарчим.
“Ну харашо – сказав він – будьте господарчим, а вже другої стрічі я Вас докладніше поінструктую відносно нашої роботи.
А де ж ви зараз перебуваєте? – питав дальше”. Я відповів, що тепер головно перебуваю в селах Рожиська, Фащівка, Турівка і Лука Мала.
“Ну трохи погано, там зараз тяжко доступити, бо много є бандитів, але це нічого грізного. Ви найперше підшукайте собі в тих селах сталі квартири і в них треба завжди квартирувати. Там ми грунтовних ревізій переводити не будемо. А покищо ще один раз стрінемося в с. Сопранівці. Якщо прибудете до села, то про це повідоміть брата.”
Після цього дав мені підписати деклярацію, надав агентурне псевдо “Токарєв” і скоро зараз [зліз] згори та відійшов разом з військом. Ця справа тривала може яких 20 хвилин, ст. лейтенант Філімонов старався скоро відійти, щоб не кинути підозріння на мій дім. 
Слідуючого дня до села приїхав ст. лейт. Філімонов з двома фірами енкаведистів. Вони відразу розбрелися по цьому кругляку, де я мешкав і почали провірювати, чи чоловіки даних жінок є в армії та чи пишуть листи. Ст. лейт. Філімонов прийшов на наше подвір’я сам, оглянувся сюди, туди і зайшов до стодоли, а опісля виліз на хлівну гору, де я квартирував. Відразу поздоровив мене словами “добрий день”, подав руку і став коло мене. Спершу коротко випитав мене де я до цього часу перебував, а потім почав мене інструктувати про методи ведення агентурної роботи. “Саме основне в агентурній роботі – це на кожному кроці вміла маскеровка. Бути осторожним зі записками, не ховати їх до кишені чи до торби між свої організаційні папери. Писати записки, добираючи моменту перебування на самоті.
Між бойовиками, стрільцями поводитися весело, бадьоро. Бо коли будеш сумувати, то кожен подумає про Вас, що носитеся з яки мись лихими замірами, думаєте втікати від бандерівців, чи щось іншого грізного вдіяти. Веселий, жартівливий скоріше ввійде в любе товариство, завжди буде мило прийнятий. Та його поведінка ще й позірно буде свідчити про душевне вдовілля з підпільної роботи, що і в аґентурній роботі буде дуже відповідною маскеровкою. В говоренні з бойовиками головно на політичні теми вдаряти на це, що так довго не буде. Висміювати і дораджувати рядовим повстанцям, щоб познимали собі офіцерські погони, мовляв, їх повинні носити тільки провідники і командири. Ходить нам про це, щоб в бою орієнтуватися, хто є командиром, а хто рядовиком. Так як зараз це прямо нас дезорієнтує. В говоренні з бойовиками твердити: от, чоловіче, дивись, большевики йдуть вперед і вперед, а революції немає, а, що буде, як Німеччина внедовзі скапітулює. Таке говорення дасть до призадумання даному бойовикові, що дійсно, як буде скінчена війна, то погано буде матися справа з підпіллям. На запити бойовиків, що буде з нашими родинами, – говорити, що повивозять на Сибір і там будуть голодувати і гинути так, як другі".
Я сказав йому, що в с. Рожиськах підібрав собі квартиру в Липка Павла. “Ви повинні – продовжав далі Філімонов – перебувати на цих самих квартирах, але коли б зайшов такий випадок, що Ви враз з другими повстанцями заквартирували де інде і раптом облава, то щоб повідомити мене, де Ви квартируєте, повинні господиню цієї квартири, з кужіллям або з біллям до прання вислати на розвідку до сільради, щоб переконала[ся] скільки приїхало до села большевиків. Коли я уздрію таку жінку, спитаю її прізвище, де мешкає і вже буду знати, що Ви в неї квартируєте. 
Опісля ст. лейт. Філімонов почав випитувати мене і цікавитися про інструкції, які я одержав, коли зістав наставленим повітовим господарчим. Я йому подав інструкції – до способу магазинування збіжжя, м’яса, товщу. В цей час якраз був прийшов наказ до повіту магазинувати велику кількість речей, а саме: 300 кірців пшениці, 100 пар мундурів і черевиків і т.п. Я це подав йому і він з великим здивуванням і зацікавленням спитав пощо це все. Я відповів, що незнаю. 
Дальше ст. лейт. Філімонов цікавився, де зараз є повітові магазини. Я відповів, що мені, як повітовому господарчому, відомо тільки, що є в магазинах, але де це заховане, то я не знаю. Опісля почав він мене випитувати як зараз є побудований повіт. Про це я йому подав слідуюче (ст. лейт. Філімонов це все записував): Повітовим провідником є “Орел”, прізвища його і звідкіля родом не знаю (подав опис його). З бойовиками поводиться добре, з населенням – деморалізуючо. При очах населення забирає дорогоцінності, гроші, а також і другі речі взагалі непридатні до повстанчого життя. На свій пост взагалі не надається. 
Повітовий організаційний референт – “Богдан” – “Поцілуйко” , імені не знаю, родом з села Хмелиськ, Скалатського району, учитель. Сам він авторитетний, рішучий, бойовий. На свій пост надається. Пише звіти пров. “Орлові”. Повітовий СБ “Юрко”, прізвище його і звідкіля родом не знаю. Цю функцію сповняв ще за німців (подав опис його). Він є авторитетний, чесний, товариський, скромний. Фаховість в нього посередня.
Повітовий пропагандист – “Дмитро”, прізвище і звідкіля родом не знаю. Освіта – 7 клас гімназії (подав його опис). На кожному кроці старається вчити і виховувати повстанчі кадри і населення. Є також добрим провідником.
Повітовий військовик – “Жук”, прізвища не знаю, родом з села Фащівки (подав його опис). Фаховість його посередня.
Повітовий розвідки – “Свіжий” – Чорний, імені не знаю, родом з села Лежанівки, Гримайлівського району (подав опис його). Людина характерна, чесна.
Повіт поміщається тепер в таких селах, як: Лука Мала, Фащівка, Турівка і Рожиська. Пров. “Орел” має коло себе бойовиків, а саме: “Тигра”, родом з села Фащівки, “Довбуша” і “Матроса” (опису бойовиків не подав).
Дальше казав мені також схарактеризувати і побудову Підволочиського району. Провідником району є “Чорний” – Колодій Іван, родом з с. Коршилівки. Людина характерна, чесна, ідейна і бойова. На свій пост надається.
Референтів СБ і пропаганди наразі немає. Районовим господарчим є “Грабина”, прізвища не знаю, родом з с. Оріхівця (подав опис його). Сам він є працьовитий, бойовий, господарку добре веде.
В Підволочищині є зорганізована районова боївка, в склад якої входять слідуючі бойовики: “Яструб” – Костів, родом з с. Чернилівки, “Теплий” і “Стрибок” – обидва брати, по прізвищі Цетнарі, родом з с. Сопранівки, “Чорний”, прізвища не знаю, родом з с. Староміщини, “Зарічний” – прізвища не знаю, родом з с. Богданівки, “Смерека”, прізвища не знаю, родом з с. Коршилівки, “Гарячий”, прізвища не знаю, родом з с. Кам’янок, “Явір”, прізвища не знаю, родом з с. Кам’янок.
Перший кущ: “Сірко” – Бойчук Ярослав, родом з с. Мислова. Його бойовики: “Малий”, прізвища не знаю, родом з с. Староміщини, “Хмара”, прізвища не знаю, родом з с. Староміщини, “Чумак” – Кульба Славко, родом з с. Кам’янок, “Сокіл”, прізвища не знаю, родом з с. Кам’янок.
Другий кущ: “Богун”, прізвища і звідкіля він не знаю. Бойовиків коло себе немає жодних.
Ст. лейтенант Філімонов поцікавився також і про два другі райони, що входять в склад цеї повітівки. Я сказав, що районовим провідником Гримайлівщини є “Корінь”, прізвища і звідкіля він родом, не знаю.
Районовим господарчим є там “Марко”, прізвища і звідкіля він родом також не знаю.
В Скалатщині районовим провідником є “Гонта”, прізвища і звідкіля він родом не знаю. Господарчим є “Рибалка”. Скільки є повстанців по цих районах, також не знаю.
В полудневих селах Підволочищини часто квартирує відділ “Грома”. “Грім” – Галоха Маріян, родом з с. Рожиськ. Сотня його складається з новобраних, погановишколених стрільців. Всі вони родом головно з с. Рожиськ і Оріхівця. Головно перебуває він в Гримайлівських лісах.
Відділ “Бистрого”, скільки він має людей, мені невідомо. Головно перебуває він тепер в Саджевецькому лісі.
Населення майже по всіх селах району ставиться дуже прихильно до повстанців.
Накінець ст. лейт. Філімонов поцікавився округою. Я знав тільки пров. “Шаха” і на його бажання описав та подав, що зараз перебуває в с. Козівці, Великобірківського району. Після цього ст. лейт. Філімонов дав мені доручення, щоб тепер докладно взнати рейди відділів, їхні теперішні накази. Крім цього псевда провідників і командирів, їхні функції і по можності прізвища та звідкіля родом. Приказав мені також присилати завжди відпис своїх господарських звітів.
Слідуючу стрічу видав мені в с. Рожиськах в Липка Павла вечірньою порою в корчах від поля. Точно дня собі не пригадую. Тямлю тільки, що тоді кличка була від 6 до 10 год. Наприклад, я спитав хто йде, він відповів 7, отже я мушу сказати 3, так щоб завжди сума дорівнювала числу 10. Після цього ст. лейт. Філімонов відійшов. Ця стріча тривала около півтори години часу.
Я майже цілу зиму 1944–45 рр. перебував в с. Рожиськах. За цей час я мав тільки три рази стрічу зі ст. лейт. Філімоновим в рові зарослім корчами, коло господатства Липки Павла. Липка Павло про цю мою роботу взагалі не знав і навіть не орієнтувався. Стріч так мало було тому, бо до тих полудневих сіл большевики взагалі не приїздили, тому, бо боялися наших відділів, що тудою рейдували. О зазначені дні стріч, ст. лейт. Філімонов з числом 30 – 40 бійців об’їздив ці села, а вже вечором заїздив до с. Рожиськ. Бійці ждали коло сільради, а він йшов на стрічу до мене і довго на ній не по[б]ував. В цьому часі, головно цікавився він відділами, яка їхня скількість, узброєння, командири, моральний стан.
Я подав йому, що стрічався з відділом “Грома”. Узброєння в нього добре. Возять зі собою кулемета “Максим” і важкокаліберного кулемета. В цьому відділі брак дисципліни, моральний стан дуже низький, стрільці погано вишколені.
.......
В цьому часі знову була переміна людейпідпільників в Підволочиському районі. Подав, що зараз діє в районі боївка СБ “Бурого”. Прізвище і звідкіля він родом я не знаю (подав опис). Коло нього є “Гріша” – Блажків з с. Заднишівки (подав опис) – дуже бойовий, “Гарячий”, прізвища не знаю, родом з с. Кам’янок, “Липа” – Білик Володимир з с. Заднишівки, “Їжак” – Дацько, з с. Мислова, “Вася”, прізвища не знаю, походить знад Стрипи, “Осика”, прізвища не знаю, родом з села Кам’янок, “Галайда”, прізвища не знаю, родом з с. Кам’янок і “Буйний” – Сержант Роман з м. Підволочиськ.
Коло “Чорного” зараз перебував тільки “Запорожець”, прізвища не знаю, родом з с. Коршилівки. Виконує він функцію райоргрефа.
Щодо районової боївки подав, що майже всі впали в с. Фащівці, а врятувався тільки їхній командир “Борис”, що походить зі Скалатщини.
В с. Фащівці впали: “Чорний”, “Орлик”, “Чайка”, “Зарічний”, “Теплий”, “Звар”, “Сірко”, “Цвіркун”, “Тигр”, “Матрос”, “Голубенний”, “Свіжий” і двох зі Староміщини, яких псевд не знаю.
Дальше сказав я йому, що новим повітовим СБ є “Андрій” (подав його опис). Прізвища і звідкіля він родом не знаю. Сам він авторитетний, любить дисципліну. Коло нього перебував “Юрко”. Його нове псевдо “Баян”. Чи “Андрій” має тут якесь спеціальне завдання, мені невідомо. Коло нього перебуває “Шугай”, “Сом” і “Кущ”. Їхніх прізвищ і звідкіля вони родом не знаю.
.............
Зараз після цеї кожної організаційної стрічі відбував я стрічі зі ст. лейт. Філімоновим в цих корчах коло залізничної будки. На стрічі завжди він приходив сам. Завжди докладав я йому яка пошта йшла зв’язком, хто переходив та кого зустрічав в Гримайлівських лісах. В цьому часі вже були розпочалися по селах Підволочиського району сильні облави, одначе вони нічого конкретного большевикам не дали. Ст. лейт. Філімонов запитував мене, що за причина в цьому: сексоти доносять, що в селі квартирують бандьори, а коли прийде до облави, то ніколи нікого не знайдуть... Я вияснив йому, що загальні облави ніколи нічого конкретного не дадуть. От, напр., сьогодні до села прийшли повстанці і заквартирували, а вже слідуючого вечора переходять на друге село. Район завжди довідається пізніше, коли їх напевно вже нема і тому облави нічого не приносять. Випитував також, яка зараз є принята серед повстанців тактика боротьби. Я відповів, що розчленувалися на маленькі групи і кожна група для себе конспіративно має копати криївку. Про цю криївку друга група не сміє знати. Зараз боївками, так, як перед тим, вже не оперують. Доповів я йому також, що Провід уважає, що тепер повинна бути передишка навіть до трьох років часу. Після чого неминуче прийде до війни між СССР, з одної сторони, з Англією і Америкою з другої. 
Ст. лейт. Філімонов цікавився в який спосіб копають тепер криївки. Я відповів, що точно не знаю, бо ще з ніким тепер криївки некопав. Де їх копають також не знаю, бо не маю можливості довідатися про це. Випитував мене завжди хто переходив зв’язком. Я подав, що тільки раз переходив рай. провідник НовоСільщини – “Улас” і йшов до табору в Гримайлівщину і зараз таки вертав. Другий раз з півночі на полудень переходила якась санітарка з медикаментами. 
.........
Ст. лейт. Філімонов загально познайомив мене з методами вербовки, сказав, що в цих днях НКГБ арештує батька “Матроса” і я після тижня часу повинен піти до нього я[к] звичайно і старатися його завербувати. Я на це погодився, тому, бо “Матроса” я знав з дитинства і був переконаний, що він таку роботу зуміє конспіративно повести і мене перед ніким не всипить. На цьому ця стріча покінчилася. За пару днів дійсно арештували батька “Матроса”. В недовзі я прийшов до його дядька, де він квартирував. Стрінувшись з ним він відразу з сумом сказав, що [НК]ГБ арештувало його батька і почав мене запитувати і радитися в який би то спосіб тепер вирватися з тюрми. Журився також, що большевики зроблять з рештою родини.
............
Питання слідчого: “Чи це ваше перебування в селі Заднишівці з підпільниками “Петром” і “Липою” не було згідне з дорученням ст. лейт. Ціміряжіна? А коли так, то з якою ціллю ви туди ходили?” Відповідь: Ці мої відвідини взагалі не були вказані ст. лейт. Ціміряжіним, а ходив прямо, щоб довідатися до них. В половині квітня 1946 р. на стрічі крім ст. лейт. Ціміряжіна був ще середнього росту мужчина, грубий, в сивому плащі. Він звертався до Ціміряжіна через товариш старший лейтенант, а цей взагалі його не титулував, тільки з повагою відносився до нього. Я відразу почав докладати про способи забезпечення цього року. Найбільше стараються забезпечитися на полях. Поля завжди підбирають рівнинні і недалеко води. Копають на полі такого дядька, що є національно свідомий і не є з нами або з большевиками підозрілий. З таким, щоб погодився, найперше, говоримо на політичні теми, запитуємо чи до нього заходять повстанці. Після його говорення орієнтуємося чи він дуже боїться і чи є він конспіративним. Потім прямо говоримо про суть справи. На полі вхід завжди буває на пачку. Харчі бандерівці організують самі. Літом по селах майже не квартирують. Дехто забезпечується в лісі. Там криївки головно копають в рідкому зрубі, або в соснині. Часто і квартирують в густих кущах.
Опісля цей в плащі, що цілий час прислухався до мойого говорення, почав заводити розмову зі мною на політичні теми. Опісля ближче поцікавились моєю минувшиною, почав цікакавитися чи терен Підволочиського району є підхожий до підпільної роботи і які села є бандерівські. Я відповів, що терен є взагалі невідповідний, тому, що немає тут ліса, а найбільш бандерівські села є: Кам’янки, Коршилівка, Сопранівка, Рожиська, Турівка, Фащівка, Богданівка і Мовчанівка.
Опісля він почав подавати мені інструкції, як в загальному проводити студію населення. Спитав ще найперше, як зараз держаться такі села як Кам’янки і Рожиська, що були цілковито скраховані большевиками, чи тепер хто заходить до них і як населення цих сіл ставиться зараз до повстанців: чи вже духово впало, чи зі страху ще приймають повстанців, чи з охоти, раді, що побачили хлопців. Я відповів, що в селі Рожиськах дійсно зараз люди бояться, одначе с. Кам’янкам жодне краховання, тероризування не поможе... Скільки там вже повивозили на Сибір, скільки вже було арештованих і засуджених, скільки вже хат погоріло, все одно коли б до села не прийшли повстанці, то люди з радості впрост не знають де їх мають подіти.
Дальше питав, що саме так вплинуло на село Рожиська, що тепер населення так боїться. Я відповів, що арешт і вивози, і там населення менш національно свідоме як в Кам’янках.
Дальше дав мені запитання, яку тактику принимають повстанці до скрахованих сіл.
Моя відповідь: “Найперше якийсь час ніхто до такого села не заходить, дається їм відпочити, тільки часами вскакуємо і ведемо роз’яснювальну роботу. По якомусь часі населення знов духово відходить і бандерівці починають заходити більше часто.
Питання: “Чи бандерівці заходять до арештованих і випущених?”
Відповідь: “Стараємося до таких не заходити, а коли заходимо, то тільки до національно свідомих і чесних селян, бо уважаємо, що такий, щоб і був деклярантом, то ніколи нас не сипне.
Цей енкагенбіст в сивому плащі почав дальше мене інструктувати як вестися між населенням.
Замітка слідчого: 
Блажків Василь підчас німецької окупації був при шуцполіції. Органи СБ мають на нього компрматеріали, що говорять про його агентурну роботу.”
В с. Сопранівці було мені дозволено записки передавати і через свойого брата, що вже працював в Підволочиськах в пожарній команді.
За цей час в доносах я подав, що при СБ в Підволочиському районі як відповідальний за цю роботу є “Зенко” – Дідик Петро з с. Оріховець, а бойовиками є: “Липа” – Білик Володимир з с. Заднишівки, “Вася”, прізвища його не знаю, родом знад Стрипи і “Осика” – Огородник Михайло з с. Кам’янок. Перебувають вони головно в селі Качанівці і Іванівці.
Перший кущ: “Сірко” – Бойчук Ярослав з с. Мислова, його боєвики: “Чумак” – Кульбаба Ярослав з с. Кам’янок, “Шкіц”, прізвища його не знаю, родом з с. Оріхівця. Перебуває по селах як: Кам’янки, Мовчанівка, Мислова, Богданівка, Коршилівка. Забезпечення не має.
Другий кущ: “Нечай”, прізвища не знаю, родом з с. Вікна, Гримайлівського району, “Роман”, прізвища його не знаю, родом з Львівщини.
..........
За цей час крім ст. лейт. Ціміряжіна, три рази був присутній цей енкаведист в “сивому плащі”. Він подавав мені широкі інструкції щодо студій населення і кадрів.
Населення Західної України – говорив він – слід поділити на три групи:
1. національно свідомий елемент;
2. вислужницький, хиткий елемент;
3. національно несвідомий елемент.
ЧИТАТИ  ДАЛІ
New-forum uCoz-forum GD Свобода IP WebPlus тИЦ WebSpidTest PROXI x-sity