15 травня після ранкового богослужіння у церкві відбулась зустріч з виборцями Фащівки кандидата на посаду сільського старости Бориса Гайдукевича (проживає в с. Турівка).
Тиждень залишається до виборів. Буквально за тиждень до виборів, ми тільки-но взнали хто балотується на цю посаду. Є три кандидати: Ярослав Юрчак, Іван Каптій та Борис Гайдукевич. Перші два кандидати із своїми виборцями (по Фащівці), поки що не зустрічались. Але, ще є 2 - 3 дні для того, щоб це зробити. Адже не купляти нам кота в мішку.
До проблем Фащівки, а їх є багато (як і по кожному селу) можна виокремити незадовільний загальний стан доріг та відсутність торгівельної точки (магазину) хоча б з самим необхідним переліком товарів. Навіть не знаю, що поставити на перше місце з цих двох проблематичних питань які необхідно вирішувати.
У кого в наявності транспорт - то звичайно питання дороги. Як для мене, і багатьох інших на першому місці стоїть питання магазину. Чи це буде постійно діючий ларьок, чи виїзний магазин вже не має значення. В селі, ще проживає більше ста чоловік, то навіть дворазовий виїзд на тиждень автолавки з продуктами було б непогано.
Минулого року по цьому питанні була подана заява від Любомира Федишина, та на жаль не була дана навіть відповідь на цю заяву. А магазину в селі немає уже протягом трьох, чи більше років, і гуманітарна допомога від Ахметова сюди не приїжджає. Тому питання залишається відкритим.
2. Ремонт доріг зазвичай зводиться до підсипання висівкою вибоїн . Цієї висівки вже стільки понасипали, що рівень дороги піднятий на висоту 50 - 60 см, та ями так і залишились. Потрібен потужний грейдер, який би вирівняв те що понасипали за останній десяток років, потрібні рови на узбіччях доріг для стікання води. Особливо поганий (після дощу) участок дороги від роздоріжжя на Святівку і до сільської церкви. Для прикладу одну з вулиць села Великі Бірки, підсипали щебенем 10х20 мм, замість звичайної висівки. Кажуть, дало непогані результати. Та висівка майже безплатно а щебінь в межах 80 грн/т.
3. Ще одне питання, яке не являється аж надто проблематичним. За останні роки село зменшилося в кількості проживаючих, та все таки на вихідні, літні канікули у відпустки приїжджають сім'ї до своїх батьків та родин з різних куточків. В селі проживають молоді сім'ї, тому назбирається більше 30-ти дітей. Було б доцільним подбати про створення біля сільського клубу (чи вибрати інше місце) дитячого спортивно-ігрового майданчика, встановити гойдалку, карусель, турнік для старших підростків та відкрити клуб на вихідні, щоб молодь мала де провести час. Відлучитись від згубних екранів моніторів, від нерухомого сидіння за комп'ютером.
 Ми даємо пожертви на церкву, яка стоїть окрасою, але біля зарослого лісом старого цвинтаря (до цієї теми я ще повернусь). А можна дати на потреби села (на його благоустрій). Зберегти би те, що збудовано в минулому, бо ми вже нічого не збудуємо.
Нині біля гарної церкви руйнується історична будівля - стара українська читальня збудована дідами-прадідами. Капітальної реставрації ми звичайно не маємо змоги зробити, але покрасити покрівлю, щоб простояла ще хоч кілька років, можна було б. В аварійному стані внутрішня частина сільського клубу (будинок збудовано та урочисто відкритого поляками напередодні війни 1939 року), існує загроза обвалу стелі, окремі елементи оздоблення уже відламуються.
  Обшарпаним стоїть фельдшерсько-акушерський пункт який потребує фасадного ремонту, потребує ремонту приміщення автобусної зупинки в центрі села, де необхідно зробити бетонну заливку та встановити вікно (і двері, якби так вдалося).
На все потрібні кошти, які ні держава, ні новообраний староста при сучасних реформах-експериментах над нами мати не будуть в такій кількості, щоб вирішити перелічені проблеми. А ще потрібні люди з ентузіазмом і здоров'ям, щоб це зробити. А таких майже немає, бо немає здоров'я, яке витрачається на важку працю у полі, власну господарку з якої потрібно сплатити вічно мінливі ціни на електрику, газ, купити те необхідне, що потрібне для виживання в селі. Крім цього просто бракує часу.
 Стоять невеличкі два ліски на в'їзді в село. Заростають бадиллям, захаращені покиданими вітром (та людьми) соснами. Вирубують те, що рівно росте ("ділове" як у нас кажуть), залишаючи після себе залишки своєї діяльності - вирубані поляни.
Окрема тема, це пустуючи хати (обійстя, садиби), напіврозвалені та повністю зруйновані часом, вітрами і дощами, які позаростали бур'янами. Такі участки не доповнюють красу села, ці території ніхто не насмілиться впорядковувати бо вони мають свого власника (хоч він живе за межами села), тай сил стільки немає, щоб зробити благоустрій на всіх покинутих дворах.
  Сьогодні біля церкви ми зачепили частину цих питань. Необхідно створити колектив, який би допомагав новообраному старості села у його роботі. Сам один при великому бажанні та при байдужості оточуючих нічого не зробить. Потрібна допомога не балачками.
Запалюючи свічки на могилах померлих проходимо через старе кладовище. Уже три роки ведемо боротьбу з бур'янами. Закуплено косарку, оприскувач, хімію. Люди окрім коштів на церкву, приносили гроші на впорядкування цвинтаря.
  Вся інформація про здані кошти на сільське кладовище та звіт про їх витрати відображена в розділі форуму "Сторінка звітності" (дивитись ТУТ).
Мабуть було помилкою вирубувати старі дерева, адже крони давали тінь, а осінню сухе листя осипалось і ковдрою встеляло землю не даючи проростати диким акаціям, та іншій рослинності. На нині в самім верху цієї території непрохідні хащі, непрохідні ще й по тій причині, що залишились гнилі стовбурі зрізаних лип, беріз та кленів. Все це інтенсивно заростає різними колючками отримавши вільний простір і сонце. Покинуті стовбурі дерев, недогоріле гілля, скинуті в купи чиїсь "метри", які так і не забрали, повалені надгробні пам'ятники і звалище старих пам'ятників з нового цвинтаря (бо там хтось поставив новий).
До цього всього залишки скляних, пластмасових підсвічників, штучних вінків (які вже заборонили використовувати для вшанування пам'яті померлих) та іншого хламу, яке хтось викинув де попало.
Не краща ситуація і на новому кладовищі у верхній частині території. Попри огорожу скидають сміття, купа біля купи. Важко комусь зробити кілька кроків і скинути в одне звалище, яке потім вигрузять і вивезуть. Та місце для сміття біля хвіртки для бурянів, а не для целофанових пакетів, пластикових бутилок, штучних вінків та всього, що з собою хтось привіз ! У більшості випадків приїжджають автомобілем, то можна скинути непотріб в мішок і з собою назад забрати.
Сьогодні наводили приклади кількох сіл, де ці ділянки (майбутнього нашого дому) гарно доглянуті і впорядковані (наприклад у сусідній Постолівці). То чому у нас так?
    |
