Скільки перелистав Інтернет-сторінок, всі твердять, що децентралізація - це найголовніша та найуспішніша реформа в нашій державі. Нас переконують, що ми помилково звикли до думки, що села - це відірвані від цивілізації території з поганими дорогами та низьким рівнем життя. А насправді це не так. Утворення громад - це головний рушійний процес. Що після створення громади, спільний бюджет зріс в кілька разів, за рахунок яких почалися ремонти шкіл, закладів культури, будівництво доріг, освітлення вулиць, запроваджуються програми виділення коштів на лікування людей. Але це не весь перелік. Відбулися зовнішні зміни села.
Переглянути відеоматеріал "Сільський рай" ТСН 1+1 (повна версія): перейти за посиланням.
Нам до сільського раю дуже далеко. Читаю уривок публікації "Дорога до Турівки схожа на мінне поле". І тут мене задавила жаба. Все таки приємно коли згадують твоє рідне село, ще й пишуть що воно за якихось 20 км від обласного центру (опечатка). А вже в якому ракурсі згадують, це річ другорядна. Про те, згадали.
Дороги нагадують поверхню місяця з його кратерами атаковану астероїдами і кометами. Але в наше село з космосу ще ніщо не прилітало.
А хто Фащівку прославить? З її дорогами, ландшафтами і перспективами в об'єднаній громаді Підволочищини. Виправляємо становище, хай турівчани докажуть, що у них дороги гірші ніж в Фащівці (місці, де закінчується цивілізація).
Чому ж нині такий жалюгідний стані нашого села? Тому що всі махнули на Фащівку, як Франц Йосиф на Чернилівку (кажуть такий історичний факт мав місце. Роблячи свої поїздки-інспекції своїми володіннями на наших теренах, імператору Австрійської імперії зробили пропозицію заїхати в одне із сіл, де на нього гостинно чекали люди. Та через втомленість від своїх маршрутів відмовився, махнувши рукою і поїхав далі - звідси і вираз).
Колись хати в цьому місці були на рівні з дорогою, тепер вони нижче рівня майже на метр.
Закриті двері сільського клубу, бо хто до нього прийде, коли та мізерна кількість молодих людей села, і ті виїхали на заробітки. То кому ж його відкривати? Хіба що, на чергові вибори.
Дуже довго "мусолили" про закриття початкової школи в селі районні представники. Протягом кількох років приїжджали комісії з переконаннями про недоцільність утримувати цей заклад. Навіть підрахували у скільки тисяч гривень з бюджету йде на утримання одного учня, а це 10-12 тис. грн (на 2013 рік в школу йшло три учні). Та батьки малолітніх дітей вперто стояли на своєму - школі бути.
Головні болі закриття школи районних працівників, вирішила війна. Учителя забрали в АТО, і повернувся він уже в кінці вересня. За цей час батьки учнів в безнадії подали документи в учбові заклади сусідніх сіл. І питання школи на 2016 рік вирішилось само собою.
Вісімнадцята позачергова сесія сьомого скликання Підволочиської селищної ради (від 14 грудня 2016 року) вирішила затвердити проектні заявки. А саме за цим проектом село Тарноруду та с. Фащівку – включити в програму розвитку «Зеленого туризму».
Дай Боже нашому теляті вовка з'їсти!
А тепер подивимось на фото цих доріг, по яких крокуватимуть наші приїжджі з-за кордону дорогі гості-туристи (чи горе-туристи).
Як вихід, у яму на стику запихають гілля, щоб бачили небезпечний участок.
А цих туристів, які відважились на такий відчайдушний вчинок, ще треба попередити, щоб на весь період взяли з собою харчів, так як в селі Фащівці магазин відсутній вже з десяток років. Мабуть підрахували що цих 125 жителів можуть обійтися без нього. Від однієї жінки з вищою освітою почув дивну фразу: "А нащо той магазин в селі, в якому так мало людей ?".
А й справді, сільський житель може вижити на картоплі і воді. Вода в колодязях хоч і перевищує вміст шкідливих речовин у кілька разів, про те рідка і холодна. І це плюс, а все інше байдуже. Картоплю садити, ще не розучились і всієї жук не з'їсть, подавиться. А без всіх інших благ цивілізації (крім води і картоплі) селянин може обійтися. Хто може дати відповідь? 125 жителів села, це мало чи багато? Адже у цифрах все відносно. Яким є критерій кількості проживаючих, за яким магазин уже не потрібен чи недоцільний?
Знаємо, що сільський зелений туризм здійснює позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини. Нижче на фотографії наша спадщина, яка розвалюється!
Стара читальня села
Основні критерії для розвитку сільського туризму - це забезпечити три важливі умови, серед яких: гостинність, наявність житла для розміщення приїжджих, тобто сільський будинок з кількома кімнатами і створення В&В місць (“ліжко і сніданок”), забезпечення дозвілля (створення туристичних маршрутів, тощо).
Старі напівзруйновані будинки у селі.
Саме те, що потрібно для зеленого туризму. Папір все витримає, в тім числі і фантастичні проектні заявки.
Отже можна облаштувати кімнати і комфортне проживання туристів в одному з цих будинків на фотографії. Будуть згадувати як екстрім.
А в цілому, цю тему можна віднести до категорії "Говорили, балакали, мріяли".
Ми привикли говорити, що сьогодні найважче пенсіонерам. Мізерні пенсії, роки та хвороби своїм тягарем лягають на їх плечі.
Скажіть, а чим легше тим мешканцям, яким ще треба дожити до отримання пенсії, або тим молодим сім'ям яким треба як кажуть "поставити дітей на ноги". Залишається єдиний варіант для людей, які мають достатньо ще сил працювати - виїхати за кордон. Ті, що залишаться - потихенько вже якось доживуть. Адже весь заробіток який маємо, то результат праці з присадибної ділянки і тієї живності, яку хтось ще може утримувати. І яку дуже вже хочуть оподаткувати відповідні органи.
На нині тільки поодинокі сім'ї утримують худобу в селі. Бо утримання потребує величезних затрат, які не окуповуються від реалізації тваринницької продукції. А живемо за принципом "Якби рахував сир і масло, тоб ніколи б пирогів не їв". Але ті, що вміють рахувати, зробили висновки і попродали корови. А ті що її не продали - сир і масло не рахують. За те мають змогу показати онукам, яка вона на вигляд.
А який з неї сенс - молоко влітку по 4 грн, зимою може сягати захмарних - 5 грн/літр! Відсутність дотацій, нові вимоги санітарних норм (і це правильно, бо хтось його споживає), щеплення, різного роду справки і т.д.
Пуста балаканина про молочні пункти в селі. Абсурдні вимоги на отримання відшкодування коштів за закупівлю молочного обладнання. Умова: транспорт і оснащення має бути вітчизняного виробництва. Як відомо, вітчизняний виробник не надто якісний. Хто буде займатись подібною діяльністю, яка в кінцевому результаті при наших законах призведе до збитків.
Відшукали (треба розуміти "вибили" в людей) кошти на мізерні копійки в збільшенні пенсій від реєстрацій "євроблях". Гарант заявив, що зростання пенсій буде проводитись щороку і постійно. Виникає запитання, а що ще вишукають чи видумають для наповнення бюджету пенсійного фонду?
Статистика. На кінець 2018 року у Фащівці налічується 47 житлових будинки в яких проживає 125 чоловік. З них 42 пенсіонери, 22 дітей віком до 17 років. Тоді як на початок 2003 року (на час проведення газифікації села) нараховувалось 77 будинків в яких проживало 190 чол.
Вже 2009 року, пусткою стояли господарські будівлі колишнього колгоспу. 2016 року через малочисельність учнів, закрили початкову школу села. На кінець 2018 року, "завдяки" медичній реформі мав припинити роботу ФАП.
Фельдшерсько-акушерський пункт у Фащівці.
Якось обійшлося, скоротили тільки технічного працівника і жінка медик власним транспортом добирається щодня з Турівки до Фащівки. Обходить "євро дорогами" мальовничу сільську місцевість відірвану від цивілізації, яка потопає в болотах, зарослях пустуючих і зруйнованих будинків де колись було життя.
Сільська церква і оболоння біля неї.
Єдина окраса села сільська церква. Але дорога біля неї судіть самі. Ці фотографії доріг опубліковані вище, найкраще видовище мають коли піде легенький дощик. Це, щось особливе і неповторне (чи потворне і страхітливе) .
Де прояви того добра від "хвальоної" децентралізації, тієї найуспішнішої реформи?
Вони є, але Фащівку, Тарноруду і Турівку обійшли стороною. Варто зайти на сайт "Декларації" і в пошуку набрати прізвище чиновника, починаючи від старостів громад і закінчуючи іншими високопосадовцями. І порівняти, як зросли їх зарплати і доходи у порівнянні з минулими роками. На цьому ресурсі можна надовго засидітись читаючи цікаві дані.
Розумієш, що нічого надзвичайного не описав, бо ці проблеми маленького села, всім і так відомі. Єдина цінність, це ФОТО краєвидів нашої місцевості. Бо вони неповторні у своїм жахітті, і СТАТИСТИКА - бо ніхто її не змінить і не перекрутить.
Дорога до Турівки схожа на мінне поле.
Приємно дивитись відеоматеріал, про відмінний ремонт у ФАПі, на який Агрохолдинг "МРІЯ" виділила 139 тис. грн (досить значні кошти, але все відносно) і вже по ходу основного ремонту зробили і поточний ремонт у приміщенні сільської ради в Турівці.
"У селі на Тернопільщині відтепер комфортний ФАП" - такий заголовок відео телеканалу intb.te.ua.
Одне уточнення треба добавити до коментаря Н. Нагірної, про мільйонні борги, які на сьогодні погашені. Борги звісно були, ніхто цього не заперечує, але вони були частково погашені за рахунок проведених аукціонів 2003-2004 рр. на яких продавалась техніка, будівлі інші результати господарювання. Наприклад "Мрія" купила приміщення майстерні, вівчарника, профілакторій в центрі Турівки. Отже ці борги були покриті майном людей наших сіл.
Чому зробили недоступним другу частину відео знятого операторами знімальної групи tv4 з такою влучною назвою "Дорога до села Турівка Підволочиського району схожа на мінне поле". Публікація була видалена з tv4.te.ua, newsvideo.su, youtube, strichka.com, te.vkadri.com і т.д.
Адже публікація була (хоч і з помилкою у відстані між обласним центром і селом). Цей матеріал видалили, вірніше його продовження, тому "Читати далі..." немає можливості.
То ж мабуть потрібно виправити це неподобство і зняти власний відеоматеріал про дороги в селі. Що і виклав нижче.
12 хвилин центральної дороги Фащівки (відеоролик відзнятий у квітні).
Бам-м-м, бам-м-м, сповіщає дзвін про чийсь відхід з сільського раю. Повільно, (без оркестру) везуть небіжчика по ріденькім болоті центральною дорогою мальовничого села до чудового храму. З хрестом і хоругвами перескакуємо через розлогі калабані на дорозі, шукаючи хоч якийсь острівок твердого грунту. Той, що з хрестом - першопроходець. Вже по його залишеному у багнюці сліду, пробуємо повторити маршрут. Жінки в цьому плані завжди програють, не в змозі повторити широкі кроки.
Я не робив знімків по частині села - Святівці. Святівчани самі можуть це зробити. В цьому районі довжелезного села проживає аж 4 сім'ї.
Знімаючи "шедеври" місцевостей, натикаєшся на окремі місця. Так, вже всі розуміють, що єдина для села альтернатива якось пережити холодну зиму, це запастися дровами. Газом не напалишся, бо немає навколо заводів і фабрик, щоб працюючи там, заробити на нього гроші для оплати. За радянщини хоч вугілля було: сортове, брикет, рядове (курне) яким палили в клубах і бібліотеках. Були паливні склади в районі.
Ми в своїй історії повернулись до патиків. В минулому столітті палили вугіллям. Але це ще не кінець. Можливо прийдеться палити сухою гичкою картоплі (бараболянниськом - слово якесь страшне), всякого роду хмизом. Адже кругом заповідники і дров там не купиш (офіційно), хіба що вкрасти. От і маємо по селі картину, як на цьому фото. Я не звинувачую того хто це зробив, в жодному разі не маю на це права. Людина тихенько, щоб ніхто не бачив зрізала грубий стовбур ясеня. За собою не поприбирала. Не встигла, чи хтось над'їхав. Цього патика вистарчить на якийсь час, щоб обігрітись.
Чого я його не зрізав? Мав його "шляк трафити" то волів би був я забрати. Рано чи пізно обставини заставлять зробити те саме. Адже все у селі приватне і на чуже не влізеш. А тут можна, але щоб ніхто не бачив. До якогось зубожіння доходимо!
Дійшли слухи, що ріжуть змішаний ліс у селі Тарноруда. Чужі люди які його не садили, якоїсь компанії, не свої. Офіційно! Маючи на це дозвола, які показали на запит сільського старости. Загружають машини стовбурами дерев, а гілля продають селянам. Ну, хоч щось позитивного. Можливо тільки слухи?
Отже, в селі не живуть - виживають. Маленька кількість людей закапареного сміттям села, зарослого бадиллям, без магазину, без доріг, без всього того, що потрібне для достойного життя, смердючого в сезони оприскування полів ядохімікатами агрохолдингами. Закапаруємось!
Сміттєзвалища села.
Висівкою підсипали і підсипаємо далі дороги. Цей ремонт до першої доброї зливи. Насипано вже стільки, що деякі хати майже на метр нижче рівня дороги. Захищають паркани шифером, щоб бризки з калюж не потрапили на хату. Судячи з того, яка кількість людей збирається на благоустрій доріг, сільського цвинтаря, ремонту церкви - то жителів в селі ніби взагалі немає. 5 - 7 чоловік, всі інші мабуть хворі.
Але прибирати приходиться і за когось, хто приїхав і накапарив. Як ось на сільському цвинтарі. Сміття виносять до огорожі навпроти того ряду могил, які обробляють. Зійти десять кроків нижче і скинути в одну купу сміття яку потім вивезуть - не здогадаються. Тому маємо прибрані надмогильні пам'ятники і купи сміття по цілому периметру огорожі цвинтаря.
Так, живемо !
Поділитись матеріалом:
    |
