Головна » 2020 » Лютий » 9 » Велике свято маленького села. Освячення храму.
18:39
Велике свято маленького села. Освячення храму.
Вже за тиждень до цієї події слідкували за прогнозом погоди на різних інтернет ресурсах. Знаємо, яким примхливим є місяць лютий. Але на 9 число, передбачали гарну погоду.
- Та що там дивитись наперед, вони на завтра заледве вгадують, а тут цілий тиждень попереду! - говорили одні.
- Так, воно все ще зміниться, - стверджували інші.
Вже у четвер вдивляюсь в прогноз погоди на gismeteo. Щось не віриться, картинка та сама, як була кілька днів тому. Обновляю Хром, та ні все вірно. На 9 лютого передбачається мороз зранку, а далі сонячно і тепло.
Хоч би справдився цей прогноз. Це ж, яка подія.
У маленьке село Фащівку, яке заледве налічує 40 господарств, приїжджає владика Василій Семенюк - Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ на освячення церкви Різдва Пр. Діви Марії.
Після двох років реставраційних робіт всередині приміщення нашого храму - 9 лютого 2020 року відбудеться урочисте його посвячення. Центральна частина Фащівки 9 лютого 2020 року. Хвилювались, а раптом щось непередбачене перешкодить приїзду владики Василія.
З цими страхами пробуємо почепити у п'ятницю велетенський банер "Щиро вітаємо на нашій парафії Високопреосвященного Митрополита Василія". Рвучкий, холодний вітер не дає нам цього зробити.
- Та ні, хлопці, - каже хтось, - якщо буде така погода, то мало хто прийде на це свято.
А й справді. Село зі 110 жителями. У 1975 році нараховувалось 131 господарство, але за цей час, вже - 41 будинок, в якому переважно по одному-двоє проживаючих. Скільки там цих людей може прийти?
Та при гарній погоді, планується приїзд гостей, парафіян сусідніх сіл. Початком місяця церковна громада приймає рішення, що для таких урочистостей потрібно купити нове Святе Євангеліє, так як стара книга вже в дуже поганому стані. Перед приїздом владики нову Євангелію купують і освячують. Субота. Хмарно. Картинка на "прогнозі" ніби застигла з минулої неділі. Нічого не змінилось - повинен бути гарний день. Не віриться! 9 лютого 2020 року. Цей день назавжди ввійде в історію села, нашого храму, запам'ятається на роки. Архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк здійснив пастирський візит на парафію УГКЦ і відслужив Божественну Літургію разом з місцевим священиком о. Ярославом Задорожним та священиками інших парафій. Здійснили чин освячення відновлених розписів храму. Зустріч Високопреосвященного Митрополита Василія.
На жаль, через певні обставини немає отця Михайла Валійона - декана Підволочиського, який у перші роки незалежності відправляв у нас Богослужіння.
Велике свято відбулося ! І хочеться подякувати людям, які організували це свято, майстрам та організаторам реставраційних робіт, жертводавцям, мешканцям села, які допомагали у ремонті, керівникам ОТГ Підволочищини, компанії Continental Farmers Group, операторам які здійснювали фото та відеозйомки, оператору Роману, який робив озвучку святкової літургії. Архієрейська літургія в храмі Різдва Пр.Діви Марії (Фащівка, 9 лютого 2020 року). Подякувати усім, хто прибув на це свято - священикам парафій, жителям Турівки, Рожиськ, Тарноруди, Малої Луки, усім гостям з міст і містечок нашого краю.
Коротко про історичні моменти з церковного життя за весь період (більш детально про історію церкви описано в інших матеріалах). З архіву маємо дані про дерев'яну церкву за описом 1798 року, з якого стає відомо, що це була невелика будівля зроблена зі струганих дерев'яних брусів, дах якої був покритий гонтом.
З того ж матеріалу була дзвіниця і її покрівля була також покрита тонкими дерев'яними дощинками.
Список священиків, які відправляли парафії. З документів Тернопільського архіву маємо такі дані про відправи в старій церкві, які на 1861 рік проводив Гілярій Пічурський. Але коли відкриємо Церковну метричну книгу, то до березня 1860 року (тобто, ще до будівництва камяної церкви), записи в цій книзі робить парох Йосиф Сокульський, а з березня - Михайло Сідорович.
З червня 1865 по 1868 рік - записи веде Климент Глінський (капелан Рожиський), який можливо робив освячення новозбудованого храму 21 вересня 1867 року за часів Австро-Угорщини. Новозбудована церква належала до Лучанської парафії, яка була під патронатом Ігнатія Забельського.
З 1868 по 1884 рік, записи в метричних книгах: Народжень і Померлих робить Кароль Чемеринський, який імовірно брав участь в освяченні церковних розписів 1875 року. На той час Фащівська парафія нараховувала 487 душ греко-католиків. 1885-86 роки - Михайло Івасєчко (парох села Рожиськ), та - Лев Чемеринський (адміністратор парохіяльний).
1886 - 1893 рр. - Володимир Колянковський, а з 94 по 1895 ці записи робить Грегор Дяків і Омелян Мальчинський, який відправляв літургії до червня 1903 року. На той час кількість віруючих зростає до 643.
1904 рік - на службу стає Андрій Гаврищак, а з травня 1907 по 1918 до цих обов'язків приступає Іван Кулицкий. Кілька записів у 1918 році робить парох з села Кокошинці - Дмитро Ксьонжек, а з квітня 1918 року записи в метричних книжках веде Микола Винницкий. Статистика минулого. На 30 вересня 1921 року робився перший офіційний перепис населення, яке на той час складало в кількості 962-х чоловік (560 жіночої і 402 чоловічої статі). У 1924 році в селі було 171 господарство, якому з присадибними ділянками належало 900 моргів землі (513 га). Наші часи. Реальна статистика така. На 1975 рік Фащівка нараховувала 130 домогосподарств, у 2002 році - 80 домогосподарств, 2007 рік - 69, у 2011 році - 56 дом.-ств, а вже на нинішній час початок 2020 року залишилось 41 будинок із 110-ма проживаючими.
З квітня 1921 року гарним почерком на українській мові записи робить вже парох Василь Левицький. До цього священника повернемось ще у розповідях про цікаві факти з історії церкви. Його останній запис датований жовтнем 1942 року (часи німецької окупації, яка тривала 3 7 липня 1941 по 13 березня 1944 року).
Священики Мальчинський, Кулицкий і Левицький поховані на старому кладовищі у селі Мала Лука. До цих пір церква належала до Лучанської парафії.
Початок 1943 року по вересень похорони реєструє Стефан Потурняк - парох села Турівка.
З вересня 1943 року, записи священика Євгена Славського закінчують метричну книгу.
1946 року в часі окупаційної радянської влади проводиться реєстрація релігійної громади вже православної церкви Різдва Пресвятої Діви Марії.
1953 року створюється церковна двадцятка. Під кінець 70-х років відправи в церкві, які в останні роки відправлялись потай, припинились повністю і на дверях храму зявилась табличка "Склад похоронного інвентаря".
Початком новітньої історії нашого храму, треба вважати 1988 рік. Було знято заборону на відправу літургій.
В кінці 1989 року релігійні громади отримали офіційний дозвіл на реєстрацію, а 1990 року відбулась легалізація української греко-католицької церкви.
На Вознесіння 24 травня 1990 року відбулося переосвячення церкви і її повернення до того обряду в якому вона була збудована, тобто греко-католицького.
1990 року покрито позолотою іконостас і вже наступного 1991 року відновлено оштукатурені поверхні зовнішніх стін церкви. В цей же час повністю відреставровано художником Іриною Гончар всі розписи стін внутрішньої частини церкви.
У жовтні-листопаді 2002 року вперше у нашому селі перебувала одна з копій образу Зарваницької Божої Матері. Образ урочисто заносили у кожну хату де сходились люди і проводились молитви.
2006 року обране церковне братство в складі 4 чоловік, які на весні 2007 року і протягом літа організували заміну старого мура біля церкви на нову огорожу.
17-18 березня 2007 року у нашому храмі вдруге перебувала копія образу Зарваницької Божої Матері. Урочистим походом 17 березня під с. Тарноруду всі жителі села йшли, щоб отримати цей святий образ від жителів села Рожиськ, а вже на ранок 18 березня процесія парафіян заносили його у храм Св. Василія в селі Турівка. МІЖ ІНШИМ. У Зарваниці існувала дерев'яна церква, яка згоріла в середині 18 століття. Тому 1754 р. було завершено спорудження мурованого храму. До церкви перенесли дві чудотворні ікони - Богородиці і Розп'ятого Спасителя. Розписи в цій церкві 1859 відновлював живописець Антоній Качмарський. А у нашій церкві Качмарський - різьбяр відновлював іконостас. Невідомо чи є між ними зв'язок?
1867 року з ініціативи греко-католицького пароха у Зарваниці о. Порфирія Мандичевського відбулася коронація Зарваницької ікони Матері Божої. Корону привіз із Риму о. Порфирій Мандичевський разом з іншими священиками, які їздили туди на торжество канонізації священомученика Йосафата Кунцевича. Село Турівка. Син отця Порфирія - Корнило Мандичевський був священиком у Турівці з 1889 по 1933 роки. Помер в 1935 р. По о. Корнилу залишилась ще на сьогодні пам'ятка - шафа, яку священик подарував читальні "Просвіта" при її відкритті. Шафа ця знаходиться в конторі колгоспу, на масандрі. З родиною він похоронений на місцевому сільському цвинтарі у селі Турівка (дивіться тут).
Повертаємось до нашої історії. Протягом літа 2010 року по новому оштукатурено зовнішні стіни церкви та дзвіниці.
Перші дні травня 2018 року стали початком по відновленню стін внутрішньої частини нашої церкви, яку колонізував грибок (вигляд в приміщенні на той час). Станом на середину серпня 2019 року стіни церковного приміщення було заново поштукатурено.
12 серпня 2019 року. Під час допоміжних робіт, як знімання образів для їх очистки від пилюки, заглянули по ту сторону колись позолочених рамок церковних ікон. Відкрилися нові подробиці історичних фактів церковного життя.
На зворотній стороні головного запрестольного образу читаємо такий напис: "Сей образ справили високоповажний пан Казимир Бромірский з честним господином Ігнатієм Оконським. Малював Йосиф Гегедіш 1902 року" (дивитись фото). Це образ з такою ж назвою "Різдва Пресвятої Діви Марії", як і назва нашої церкви.
Фащівський пан Владислав (друге ім'я - Лев) Бромірский був організатором, жертводавцем і фундатором нашого храму. Він похований на місцевому старому кладовищі. На жаль пам'ятник на сьогодні повністю зруйнований (фото надгробка).
Його син Казимир Бромірский та господар Ігнатій Оконський, дарували церкві 1902 року цей Головний запрестольний образ.
Зі сторони хорів, почеплені ще дві ікони куплені жертводавцями: образ Діви Марії з Ісусом на руках, куплений власним коштом Ганною Козій (прародичкою родини Небесних) у 1902 році, та другий образ Ісуса Христа придбаний з доходів церковних братства жіночого 20 грудня 1902 року. Малював ці ікони, як і головний образ художник Йосиф Гегедиш угорської національності.
В боковій частині іконостасу на сьогодні бачимо два великі образи: Св. Миколая (зліва) та образ Покрови Пр.Діви Марії (справа). В часі Преображення Господнього ці образи закривались іншими образами, які механічно опускались зверху, а саме: образами Арх. Михаїла та Св. Варвари (відповідно) (див.докум.). Інвентарна книга. На церковному горищі було знайдено "Інвентарну книгу" яка велась з 1903 по 1933 роки.
У ній знаходимо такий запис: "Церковъ побудована в 1867 році з каменя коштом і заходами місцевих парохіян при помочи властителя дворейного в Фащовці, високоповажного пана Владислава (Льва - друге дворянське ім'я) Бромірского у формі Романського стилю. Підлога встелена кам'яними плитами привезеними з містечка Теребовлі. Мальована церква 1875 року і покрита бляхою у 1898 році. Антимність (тобто право здійснювати усі християнські обряди) датується 14 жовтня 1901 року.
Знаходимо і такий запис: в році 1937/38 відновлено і відзолочено іконостас, ківот і рами образу запрестольного коштом 2500 злотих. На це записала Мотря Заболотна 1 морг поля, який продано за 1400 злотих (дивитись копію). Решту кошту покрила скарбона церковна. Роботу різьбярську і золотарську виконав пан Качмарський з Тернополя.
Із зворотньої сторони іконостасу (від престолу) почеплена таблиця з таким написом: "За помощію Божію й за старанієм громади, куляторським коштом Бромірским збудована церков і намальована 1875 року" (перейти на матеріал).
В Інвентарній книзі є запис Богослужебних фундацій - за Владислава Льва Бромірского, Василя Миськіва та фундатора Миколу Федишина (за 1911 рік, про останнього мало що відомо). За їх вклад в нашу церкву в свій час проводились відправи за здоров'я та молебени після їх смерті (див.док).
Знаходимо запис про те, що в церковній бібліотеці в наявності 22 книги, найстаріше видання датується 1717 роком. Метричні книги велись починаючи з 1784 року.
На жаль, немає даних про Плащаницю та Божий гріб.
Там же знаходимо інформацію про історію церковних дзвонів, з якої стає відомо, що 22 травня 1912 року було доставлено Великий дзвін на ім'я Василій, який купила сім'я Василя і Євдокії Мисько виготовлений у Калуші в ліярні дзвонів Антонія Серафина.
Вартість дзвону становила 1240 (не враховуючи доставки) корон.
На великому дзвоні Василія, викарбувано напис: "Вилит Антонієм Серафином в Калуші года 1911. Во славу всемогущого Бога дзвон сей жертвовал до церкви Фащовкі Василь и жена его Євдокія Мисько на вічну свою память року 1911".
Напис на іншій стороні дзвона: "Имя сего дзвона Василій за душпастирства всечесного отця Іоана Кулицкого року Божого 1911". Кінець напису.
Дзвін було встановлено 1912 року, освячення проводив вищезгаданий Іван Кулицкий.
Окрім того за заповітом Василя Миськіва 1912 року було пожертвовано на церкву 3 морги поля (див.документ).
Ще один цікавий факт стосується одного документу. 1 лютого 1922 року парох Василь Левицький та дяк Дмитро Гаврилишин роблять запит до Головного Ліквідаційного Уряду у Варшаві, посприяти у поверненню 4 дзвонів вивезених у Росію в часі Світової війни, а саме 18 серпня 1915 року. Ці дзвони були забрані під час Галицької битви, коли військами російського фронту відбувся розгром австро-угорських військ.
Згідно документу, це були дзвони вагою 200, 120, 40 і 30 кг. Там же читаємо, що середній дзвін купив господар Михайло Гаврилишин, найбільший купив Василь Миськів, решту забрали москалі.
Викрадені церковні дзвони не повернули.
В кінці грудня 1923 року був куплений малий дзвін вагою 77 кг Якимом Гаврилишиним, який сьогодні бачимо на дзвіниці і великий дзвін з назвою Василій, загальною вагою 377 кг куплений родиною Василя і Євдокії Мисько.
Ще один факт маємо за душпастирства пароха Луки Малої Василія Левицького.
7 листопада 1930 року митрополитом Андреєм Шептицьким надіслано грамоту з вказівкою благословити Новий цвинтар у Фащівці. Землю під його територію було куплено у господаря Йосифа Оконського. 28 листопада 30 року Василь Левицький освятив територію Нового кладовища у Фащівці. Велике свято відбулося ! Велика шана і подяка людям які організували це свято, майстрам та організаторам реставраційних робіт, жертводавцям, мешканцям села, які допомагали, керівникам ОТГ Підволочищини, компанії Continental Farmers Group, операторам які робили фото та відеозйомки, Роману який слідкував за озвученням та багатьом іншим, хто прилучився до цієї знаменної події .
Подякувати усім, хто прибув на це свято - священикам парафій, жителям Турівки, Рожиськ, Тарноруди, Малої Луки, усім гостям з міст і містечок нашого краю. ***** Змонтовано три відеофільми з матеріалів операторів: Освячення церкви. Фащівка (Film-1)
Меню відео: 00:42 Різдвяні колядки у виконанні хористів с. Турівка; 07:00 Приїзд владики Василія Семенюка; 10:15 Вітання владики від фащівлян; 15:20 Митрополит благословить вірян перед храмом; 21:00 Чин освячення храму Різдва Пресвятої Діви Марії; 23:00 Божественна літургія; 25:55 Владика дякує за пожертви на церкву (продовження літургії); 51:15 "Премудрість. Будьмо уважні..." - друге послання св. апостола Павла до Тимотея;
Завантажити Фільм-1 в оригіналі можна перейшовши за посиланням: https://u.to/mgqzFw Освячення церкви. Фащівка (Film-2)
Меню відео: 00:45 Читання Св. Євангелія (від Луки); 02:50 Проповідь Митрополита Василія; 19:38 Продовження Архієрейської Служби Божої; 22:20 Херувимська пісня ("Ми Херувимів..."); 27:45 Символ віри ("Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя..."); 37:25 Молитва "Отче наш"; 41:50 Св. Причастя; 48:20 Звернення владики до вірян: "Помоліться за мир...", Молитва за Україну "Боже великий, єдиний..."; 50:45 Слайд фотознімків.
Завантажити Фільм-2 в оригіналі можна перейшовши за посиланням: https://u.to/0wuzFw Освячення церкви. Фащівка (Film-3)
Меню відео: 00:45 Владика - Казання після Служби Божої: "Многая літа"; 02:50 Владика Василій вітає отців-священиків; 04:25 Владика вітає усіх парафіян та місцеву владу; 07:55 Отець Ярослав дякує митрополиту; 12:50 Люди виходять з церкви; 13:30 Колядки від семінаристів; 33:40 Подяка священикам від усіх Фащівлян за організоване свято (Оля Махомет); 36:25 Загальна світлина на закінчення; 39:40 Владика Василій благословляє вірян; 44:00 Події минулого села у світлинах (слайд).
Завантажити Фільм-3 в оригіналі можна перейшовши за посиланням: https://u.to/qwyzFw
