| Євген | Дата: Неділя, 02.06.2013, 16:26 | Повідомлення # 1 |
 Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Статус: Offline
| Випадково натрапив на архів газети «Свобода» - найстарішої україномовної газети друкованої у США для населення Галичини (та територій окупованих Польщею), що виходить безперервно з 1893 року. Яким було здивування, коли у цих архівах натрапив на давні матеріали, які стосуються наших сіл, тобто Фащівки та Турівки.
Надзбручанська історія
Ця історія більш детально.
Мова в цьому матеріалі йде про дочку Гаврилишина Дмитра - Євгенію 1896 року народж. Коротко про Гаврилишиних. Вся родина Гаврилишиних походить з хати, яка стояла у вулиці де свого часу жили Коваль Ілько та Марія Геб. Михайло Гаврилишин, був першим дяком у новозбудованій Фащівській церкві. Він (вже проживав там, де стоїть хатина Дроздовського на Святівці) мав 9 чи 10 років, коли пішов з дому через певні негаразди з тіткою. Найнявся до священика в Турівці, і довгий час допомагав йому. Вивчив письмо і літургію. Згодом дякував у Фащівці в новозбудованій церкві. Одружився за Марію (дочку Оконського в Фащівці). Мали вони 16 дітей. Розвели велику пасіку - бл. 800 пнів. З якихось причин пасіка загинула, дуже переживав. Помер від інфаркту 1905 року. Його син Дмитро, також був дяком в селі. На старому кладовищі (вгорі) є фігура з викарбуваними написами ""Михайло Гаврилишин - півець церковний", "Дмитро - дяк".
В часи першої світової війни Євгенія вийшла заміж за Павенського до Тарноруди (тепер Хмельницької обл.). Сім'я жила заможно, мали навіть свій млин. Та часи змінилися, почалась голодівка. Батько Дмитро, який проживав у Фащівці, вирішив врятувати дочку з двома дітьми Сташком (Станіслав) і Фрицьком (Фрідріхом).
Та настав голод в 30-і роки і вивезення людей на виселення. На той час була строга границя. Зі сторони Тарноруди, була зорана широка смуга по руслу Збруча. Якимось чином їй вдалося переправити звістку на той бік до батьків, щоб її з дітьми врятували. Тому взимку вночі до неї тайком переправились брат Михайло з своїм троюрідним братом з Городниці (за збігом також Гаврилишин Михайло). Старий Дмитро в цей час ховався під Тарнорудою з нашої сторони, і в разі потреби мав перетяти колючий дріт прикордонної огорожі. Хлопці пересиділи день в хаті і 4 грудня вночі в районі села Постолівки (бо в тому місці де знаходився батько втікачки, переправлятись було небезпечно) по замерзлім збручі, всі п'ятеро (Євгенія з двома дітьми, брат і свояк) перебрались на нашу сторону. Щось сторожа запримітила, горою вже гавкали пси, але пострілів не було. На слідуючий день Дмитро Гаврилишин пішов в польський постерунок і пояснив всю ситуацію. Євгенія з хлопцями жили в Фащівці. Згодом Стаха взяли на роботу до Польщі і він там залишився. З приходом Радянської влади Фрідріха взяли на фронт. (Записано за спогадами родичів сім'ї Гаврилишин).
Історія втечі з Тарноруди до Фащівки однієї жінки. Стаття подана в газеті "Свобода" від 6 лютого 1932 року. (Завантажити газету)
Стаття в цій же газеті "Втікачі з країни голоду" надрукована 30 серпня 1932 року.
"Допомога рідному селу" - таку назву має стаття надрукована в газеті "Свобода" за 28 січня 1926 року про допомогу земляків з США та Канади на будівництво читальні "Просвіта" у Турівці. (Завантажити газету)
Про закінчення дому "Просвіти" у Турівці і підготовка до свята відкриття та посвячення будинку. Стаття надрукована у газеті "СВОБОДА" 18 квітня 1934 року.
Перейти на початкову сторінку розділу "БУВАЛЬЩИНА. Історії минулого"
|
| |
| |
| Євген | Дата: Неділя, 02.06.2013, 22:56 | Повідомлення # 2 |
|
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Статус: Offline
| А ось відомості про Малу Луку:
"Свобода" 21 травня 1937 року - Відозва до односельчан Луки Малої (завантажити газету в форматі PDF)
Ще згадки про Малу Луку читайте в номері:
101 - "Тиха пацифікація" українців у Польщі триває;
027 - Віднова підїздової боротьби на східних границях Польщі
Повідомлення відредагував Євген - Неділя, 09.06.2013, 13:33 |
| |
| |
