Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку - Форум
Понеділок, 05.12.2016, 10:32Вітаємо на форумі Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні дописи


********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
В розділі VIDEO-матеріали завантажено 2 фільми "Перше святе причастя". Подія відбулась в с. Турівка 29 травня 2016 року.
********
********
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти


Село в соцМережах

Сторінками газет



Свобода - тернопільська газета



Оцінка сайту

Оцініть цей сайт
Всього відповідей: 249

Статистика

free counters

Реквізити сайту:


E-mail the site:
evgyb@rambler.ru

(067)9296598

Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку - Форум
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » СПІЛКУВАННЯ » ФАЩІВЛЯНИ » Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку (Отже схвальні відгуки і критику на вірші можна залишати тут.)
Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку
РоманДата: Четвер, 26.07.2012, 20:40 | Повідомлення # 1
*
Група: Перевірені
Повідомлень: 1
Репутація: 1
Статус: Offline
Героям «Стінки» присвячується!
А там на «Стінці» в селі Фащівка
Червоні маки розцвіли.
Молоді хлопці партизани
Життя за волю віддали.

Зібрались хлопці з всієї округи,
А була в них одна мета,
Щоби не вмерла Україна
Щоби прогнали москаля.

Їх було з двадцять відважних хлопців
Рвались гранати, боролись як могли,
Вони не знали, що хтось їх зрадив
Катам червоної орди.

Як їх боївку окружили
Кричать «Бандери руки вверх»
Хтось крикнув «Слава Україні»
Ми не здамося-краще смерть.

По всім проходам дим їдучий,
Але пощади ніхто не просив;
Більше не рвались вже гранати
Тяжкий пісок усіх накрив.

І ми боротися будемо
Проти запеклих ворогів
І вічно славу памятаймо
Героїв, що лежать у тій горі.

АВТОР моя мати - Бурак Марія
тел. 096-347-33-22
 
ЄвгенДата: Субота, 28.07.2012, 19:39 | Повідомлення # 2
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 33
Репутація: 2
Статус: Offline
У нашому селі були таки талановиті люди. Багато віршів розповідала мама, та тепер не можу їх згадати. Ось один з них, можливо хтось його зможе розповісти повністю, бо цілого згадати не можу.

Розповідь старця

Зелені свята. В горах рай.
Чому ж господар хати,
Так сумно погляда на гай
Немов би, скарби втратив?

І його погляд, сум в очах
Слова добрячі, щирі
Розказує він тайну своїх ран,
Мені, мандрівникові.

"Було у мене три сини,
Як соколи зростали
.............................
..............................

А другий син, буйний як птах,
На війну сам полинув,
І там в бою пропав,
Десь в чужині загинув.

Найменший син, повстанцем був,
П'ять років у в'язниці,
Відсидів. І з сухот помер
....................................

А мати їх, моя жона
Страшную вчувши чутку,
Збожеволіла враз вона
Й померла з жалю й смутку.

Я трьох синів кохав, плекав
Усім одна дорога,
На цілім світі сам зоставсь,
Навіки сам, крім Бога".


"Прощай дідусю мій, прощай,
Я з гір вертатись мушу.
Упали сутінки на гай,
Впав сум, на мою душу".

(з розповіді мами 1980 рік.)


Повідомлення відредагував Євген - Субота, 28.07.2012, 19:46
 
ЄвгенДата: Субота, 28.07.2012, 20:25 | Повідомлення # 3
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 33
Репутація: 2
Статус: Offline
А цей віршик написаний мамою в часи коли наша фащівська церква була закрита тодішнім режимом.

Закрита церква

В селі на горбочку,
В зеленім садочку
Стоїть наша церква сама.
Там дзвони не дзвонять,
Там люди не ходять,
Там Божої Служби нема.

Колись там молились,
Колись там хрестились
Багато, багато століть.
Тепер вона бідна,
Немов сиротина
Сама, одинока стоїть.

Стоїть і благає
О Боже, я плачу,
Як люди старенькі ідуть,
Сумні, невеселі,
В далекії села
Де дзвони церковнії б'ють.

О Боже мій милий,
Та я не могила
Що вічно німою стою,
Зніміть мирним словом
Замки стопудові,
Благаю вас дуже - зніміть.

Щоб дзвони дзвонили,
Щоб люди ходили
І славили ласку мою,
Мене квітанчали,
Христа величали
Як ангели Божі в раю.

О Боже єдиний
Нашли нам людину
Котра би відкрила замки,
Щоб люди молились
За спокій,
За мир всього світу ввіки.

Пошли ту людину
І дай її розум,
Щоб серце відкрила своє,
Щоб трауру в домі
Не було ніколи,
Щоб славили ім'я його.

О Боже, як важко
Стояти самітній
Ті довгі сумнії літа,
Найбільше я плачу,
Найбільше сумую
На Паску, та свято Різдва.

І люди проходять,
Мене обминають,
Мені тільки поклін дають,
Їм тяжко минати
Свою рідну церкву,
Вони у другую ідуть.

Ох, як вони просять,
Як щиро благають,
Щоб церква відкрилася їм,
Ніхто в нас не хоче,
Ніхто не бажає,
Щоб в церкві був "траурний дім".

Навіщо нам сум той,
Навіщо страждання,
Не хочем його ми в віках,
Ми хочем молитись,
Ми хочем служити
В католицькій церкві своїй.

Ми будем молитись
І Бога просити,
Щоб мир на землі панував.
Щоб наша Вкраїна
Не бачила лиха,
Щоб ворог її не топтав.
(Геб Ганна Ів.)

(Трохи нескладно, але вірш про нашу церкву.)
 
KamandДата: Субота, 28.07.2012, 21:16 | Повідомлення # 4
*
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Хочеться на цій сторінці добавити можливо вже забуті вірші та пісні:

Пісня про Базар

Були у нас Маківка і Крути
Бояне, в струни знов удар.
Встань, Несторе, і в літопис забутий
Впиши величну славу про Базар.

Як олень той, що загнаний в болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться ватага там піхоти,
Кіннота йде за ними по слідах...

Паде з утоми військо по дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в драних сорочках.

І бій кипів... І сил вже не ставало,
За полком полк ішов ворожих сил...
І крикнув хтось: «У нас нема набоїв!»
З полудня втих і впав останній стріл.

Загнали їх, забрали від них зброю —
Вірних синів святої боротьби.
І впав наказ: «Ви власною рукою
Копайте тут самі собі гроби!»

Потомлені, знеможені, побиті,
Копали враз могили по полях...
Під оклик, гомін, крик несамовитий
Ворожих військ, що стояло в рядах.

«Готова вже могила всім єдина», —
Промовили. А відповідь дав кат:
«Ось вам Вільна Соборна Україна,
Для вас нема, соборників, пощад!

А коли хтось із вас складе присягу,
Що буде вірним він по-вік Москві,
І відречеться нині свого стягу,
То буде вільний і щаслив тоді».

В холодну днину, серед снігу й мряки,
Над свіжим гробом, що на них чекав,
Стояло триста шістдесят вояків —
Ніхто не зрадив, ласки не благав.

І впав наказ, клекочуть скоростріли
І стелиться козацтво, мов трава,
І труп за трупом падав до могили,
А скоростріл клекоче, не вгава.

За трупом труп скривавлений, як рана,
Паде в довжезні копані рови...
Регочеться юрба солдатська п’яна,
Що хтось туди упав напівживий.

Один стрілець, з некритої ще ями,
Де було чути зойк, ранених зов,
Грозив катам кривавими руками:
«Ми нині гинем, завтра — кров за кров!»

Хтось вечором закопував могилу
І чув, як в ній стрілець, що помирав,
Шептав до друга свого в напівсилу:
«Ти смертію життя народу дав».

Пливуть літа, від роду і до роду
Співає думу нам новий кобзар
І оживає у піснях народу
Скривавлений, не помщений Базар.

(Андрій)


Повідомлення відредагував Kamand - Субота, 28.07.2012, 21:31
 
ЄвгенДата: Середа, 08.08.2012, 21:28 | Повідомлення # 5
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 33
Репутація: 2
Статус: Offline
Спомин про село.

Знову прийшла весна.
Земля прибралась в зелень, в квіти,
Пташки співають по садках,
Весело бавляться скрізь діти.

Колись і я раділа на весні,
Як була ще зовсім малою
Як була в рідному селі,
Як була я рідне з тобою.

У веснянковий вечір теплий, золотий,
Сідав на лаву батько біля хати,
Розповідав якісь історії з війни,
Заслухавшись сиділа коло нього мати.

А я, з дітьми бігла у сад
Ловить хрущів, що угорі бриніли,
А ні, то на ріку полохати жабки,
Що у воді свобідно равкотіли.

І з того часу вже пройшло багато літ,
Йде весна за весною,
Село, ти моє рідне! Чи знаєш ти?
Як я тужу сьогодні за тобою?

Ти що-року вертаєшся весно,
Для всіх ти гарна, і для всіх ти мила
Але не вернуться безжурні дні мої,
Які з ріднею я тоді прожила.

Багато змін у рідному селі,
Уже немає дому де ми жили,
Але он там, на пагорбі в селі
Лишились тільки ріднії могили.

Автор вірша Стефанія Новаківська (Козоріс)
написано в дні Різдва 1999 року
 
ОконськийДата: Вівторок, 07.01.2014, 22:03 | Повідомлення # 6
*
Група: Друзі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
(С. Оконський)
МОЯ ФАЩІВКА

Там, де річка Збруч вигинається,
Морем на весні розливається.
Там моє село в квітах купається,
Що Фащівкою називається.

З давніх тут давен люди селилися,
Працею й піснями прославилися.
В пору лихоліття не змирилися,
З ворогом лихим мужньо билися!

Пам'ятник на Стінці їм тепер стоїть
Свідок непокори гордих поколінь.
Колоситься нива, рій в садах гуде,
Це моя Фащівка в будучність іде.

Пам'ятаймо ж люди своїх земляків,
Свято пошануймо звичай прабатьків.
Хай віками линуть пісні фащівлян,
Величають наших мудрих подолян!

З ласки Божої все відбувається
І моя Фащівка, ще відродиться.
Нові покоління пісні співатимуть,
Українську землю прославлятимуть.

Переглянути матеріал про написану пісню
Переглянути відео цієї пісні


Повідомлення відредагував Оконський - Вівторок, 07.01.2014, 22:15
 
ЄвгенДата: Неділя, 19.06.2016, 19:29 | Повідомлення # 7
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 33
Репутація: 2
Статус: Offline
Про Фащівку.
Де калина цвіла, там де спів солов'я,
Там де Збруч поміж вербами в'ється,
Там дитинство моє, там колиска моя
І село це - Фащівкою зветься.
В далині за Збручем, де корівки пасуть,
Де люд сіно складає в копиці,
Там квіточки цвітуть, там дівчата ростуть,
Синьоокі, стрункі, круглолиці.
Від Малої Луки, понад самим Збручем
На полях колоситься пшениця,
А збирати її будуть рідні сини,
Рясний піт обмиває їх лиця.
Як прийшла та війна, і холодна й страшна,
Ці поля були кровю политі,
А найменший мій син, Україну встеріг,
І знайшли його вбитого в житі.
Помоліться батьки, за Вкраїну усю
Щоб війна нам ніколи й не снилась,
у могилах тих сплять кучер'яві сини
І верба над Збручем похилилась.


********

Синочки
Я тішуся мої синочки вами.
Спасибі Господу, що вас мені послав,
Життя пішло чужими берегами,
Та човен щастя мого берега дістав.
Нехай ніколи річка не міліє
Наповнюється щедрістю й добром,
Нехай за вас Господь лише радіє
А ангел хоронить своїм крилом.
Без вас, небуло б в моїм домі щастя,
Не гріло б душу неземне тепло,
То хай же все задумане вам вдасться,
А Бог благословляє на добро.


(Автор віршів Юля (Юстина) Скальська)
 
Форум » СПІЛКУВАННЯ » ФАЩІВЛЯНИ » Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку (Отже схвальні відгуки і критику на вірші можна залишати тут.)
Сторінка 1 з 11
Пошук:

uCoz-forum YD Свобода IP WebPlus тИЦ PROXI