П`ятниця, 29.03.2024, 14:18Вітаємо на форумі Гість | Головна | Реєстрація/Sign Up | Вхід/Log In

Форма входу

Пошук по сайту

Міні-ЧАТ

Повідомлення



Останні публікації

********
********
Videofilm uroczystości
200 – lecie kościoła Świętego Stanisława w Tarnorudzie.
В розділ VIDEO-матеріали завантажено 3 фільми приурочені події святкування 200-річчя храму в селі Тарноруді.
Відео - матеріал про похід на Стінку для вшанування пам'яті трагічно загиблих 1945 року
********
********
********
Приємного перегляду

Портали/сайти

Сторінками газет та TV



Свобода - тернопільська газета





Оцінка сайту

Оцініть сайт Фащівки
Всього відповідей: 314

Статистика переглядів

free counters

Реквізити сайту:


electronic mail:
gebev1961@gmail.com
evgyb@yahoo.com

Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку - Форум
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Євген  
Форум » Форум Фащівлян (розмови, спогади) » ФАЩІВЛЯНИ (вірші, зустрічі) » Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку (Отже схвальні відгуки і критику на вірші можна залишати тут.)
Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку
РоманДата: Четвер, 26.07.2012, 20:40 | Повідомлення # 1
*
Група: Перевірені
Повідомлень: 1
Репутація: 1
Статус: Offline
Героям «Стінки» присвячується!
А там на «Стінці» в селі Фащівка
Червоні маки розцвіли.
Молоді хлопці партизани
Життя за волю віддали.

Зібрались хлопці з всієї округи,
А була в них одна мета,
Щоби не вмерла Україна
Щоби прогнали москаля.

Їх було з двадцять відважних хлопців
Рвались гранати, боролись як могли,
Вони не знали, що хтось їх зрадив
Катам червоної орди.

Як їх боївку окружили
Кричать «Бандери руки вверх»
Хтось крикнув «Слава Україні»
Ми не здамося-краще смерть.

По всім проходам дим їдучий,
Але пощади ніхто не просив;
Більше не рвались вже гранати
Тяжкий пісок усіх накрив.

І ми боротися будемо
Проти запеклих ворогів
І вічно славу памятаймо
Героїв, що лежать у тій горі.

АВТОР моя мати - Бурак Марія
тел. 096-347-33-22
 
ЄвгенДата: Субота, 28.07.2012, 19:39 | Повідомлення # 2
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Репутація: 4
Статус: Offline
Багато віршів розповідала мама, та тепер не можу їх згадати. Ось один з них.

Розповідь старця

По довгих і важких боях
За волю України,
Мені стежки значили шлях
У гори й полонини.
     Чудовий, пишний травня день
     Співав-бринів гірських пісень,
     І я згадав: 3елені ж Свята
     Мене вітають у Карпатах.
Небавом я хатину стрів,
Звернув до неї кроки.
І раптом - з хати на поріг,
Дідусь ступив високий.
    В очах йому снувався сум,
    Немов тягар печальних дум,
    Його істоту всю давив,
    Красу природи заслонив.
«Зелені Свята - в горах рай.
Чому  ж господар хати
Так сумно дивиться на гай,
Немов би скарби втратив?
    І де сім'я твоя, що сам
    Стоїш ти, мов смерека?
    Невже покинула тебе,
    Пішла у світ далеко?»
Дідусь здригнувся. Попросив
Зайти спочить у хату,
І тут, чим Бог послав, вгостив.
А потім серце рвати
Почала повість його днів:
У ній був жаль, був біль і гнів.
     «В хатині цій не так давно
     Життя плило рікою:
     Була сім'я, було добро, -
     Тепер я - сиротою...
Я трьох синів кохав, плекав,­
Усім одна дорога:
3а край свій впасти дорогий
Судилось їм від Бога.
     Мій nерший син був трудівник:
     Збирав у спеку й холод
     Плоди землі, щоб січовик
     Терпіть не мусів голод.
Він знав - коли і як вночі
Минуть чужі застави
І харч та одяг на кличі
Повстанцям в ліс доставить.
3айманець ворог про це взнав,
В Бригідки кинув, мордував -
І там мій син загинув.
     Плекав ще змалку зброю син
     Середній мій завзятий:
     На фронті чи в підпіллі він
     Готов до бою стати.
Мина п'ять літ - НКВД
Вночі схопили сина -
І в лютих муках він помер
В катівнях Московщини.
     А третій син - буйний як птах
     Із дому в даль полинув -
     І над Дніпром, десь у степах
     Упав за Україну ...
А мати їх, моя жона,
Почувши тую чутку,
3 важкого болю ізлягла,
3ів' яла з жалю й смутку.
(На Спаса рік оце мина,
Як Богу душу віддала).
***
Дідусь замовк. Трембіти спів
Долинув звідкись тужний.
Не мав я слів. Не треба й сліз.
Чим міг, крім бою з ворогами,
Я вгамувать душевні рани?!
    І мовив здушене: "Прощай !,
    Я з гір вертатись мушу ..."
    Лягали сумерки на гай,
    Ліг сум на мою душу ...


(з розповіді мами 1980 рік.)
 
ЄвгенДата: Субота, 28.07.2012, 20:25 | Повідомлення # 3
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Репутація: 4
Статус: Offline
А цей віршик написаний мамою 1989 року, в часи коли наша Фащівська церква була закрита тодішнім режимом.

Закрита церква

В селі на горбочку,
В зеленім садочку
Стоїть наша церква сама.
Там дзвони не дзвонять,
Там люди не ходять,
Там Божої Служби нема.

Колись там молились,
Колись там хрестились
Багато, багато століть.
Тепер вона бідна,
Немов сиротина
Сама, одинока стоїть.

Стоїть і благає
О Боже, я плачу,
Як люди старенькі ідуть,
Сумні, невеселі,
В далекії села
Де дзвони церковнії б'ють.

О Боже мій милий,
Та я не могила
Що вічно німою стою,
Зніміть мирним словом
Замки стопудові,
Благаю вас дуже - зніміть.

Щоб дзвони дзвонили,
Щоб люди ходили
І славили ласку мою,
Мене квітанчали,
Христа величали
Як ангели Божі в раю.

О Боже єдиний
Нашли нам людину
Котра би відкрила замки,
Щоб люди молились
Та Бога просили за спокій,
Та мир всього світу ввіки.

Пошли ту людину
І дай її розум,
Щоб серце відкрила своє,
Щоб трауру в домі
Не було ніколи,
Щоб славили ім'я його.

О Боже, як важко
Стояти самітній
Ті довгі сумнії літа,
Найбільше я плачу,
Найбільше сумую
На Паску, та свято Різдва.

І люди проходять,
Мене оминають,
Мені тільки поклін дають,
Їм важко минати
Свою рідну церкву,
Вони у другую ідуть.

Ох, як вони просять,
Як щиро благають,
Щоб церква відкрилася їм,
Ніхто в нас не хоче,
Ніхто не бажає,
Щоб в церкві був "траурний дім".

Навіщо нам сум той,
Навіщо страждання,
Не хочем його ми в віках,
Ми хочем молитись,
Та Богу служити
В католицькій церкві своїй.

Ми будем молитись
І Бога просити,
Щоб мир на землі панував.
Щоб наша Вкраїна
Не бачила лиха,
Щоб ворог її не топтав.

         *****
Мелодії дзвонів церковних
Відправи доводять до сліз
Ми Господу вдячні,
За нашу святиню,
І час, що його він приніс.

(Геб Ганна Ів.)
(Трохи нескладно, але вірш про нашу церкву.)
 
KamandДата: Субота, 28.07.2012, 21:16 | Повідомлення # 4
*
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Хочеться на цій сторінці добавити можливо вже забуті вірші та пісні:

Пісня про Базар

Були у нас Маківка і Крути
Бояне, в струни знов удар.
Встань, Несторе, і в літопис забутий
Впиши величну славу про Базар.

Як олень той, що загнаний в болото,
Зацькований собаками в лісах,
Борониться ватага там піхоти,
Кіннота йде за ними по слідах...

Паде з утоми військо по дорозі,
Не в силі кріса вдержати в руках,
А босі ноги пухнуть на морозі,
Кривавлять рани в драних сорочках.

І бій кипів... І сил вже не ставало,
За полком полк ішов ворожих сил...
І крикнув хтось: «У нас нема набоїв!»
З полудня втих і впав останній стріл.

Загнали їх, забрали від них зброю —
Вірних синів святої боротьби.
І впав наказ: «Ви власною рукою
Копайте тут самі собі гроби!»

Потомлені, знеможені, побиті,
Копали враз могили по полях...
Під оклик, гомін, крик несамовитий
Ворожих військ, що стояло в рядах.

«Готова вже могила всім єдина», —
Промовили. А відповідь дав кат:
«Ось вам Вільна Соборна Україна,
Для вас нема, соборників, пощад!

А коли хтось із вас складе присягу,
Що буде вірним він по-вік Москві,
І відречеться нині свого стягу,
То буде вільний і щаслив тоді».

В холодну днину, серед снігу й мряки,
Над свіжим гробом, що на них чекав,
Стояло триста шістдесят вояків —
Ніхто не зрадив, ласки не благав.

І впав наказ, клекочуть скоростріли
І стелиться козацтво, мов трава,
І труп за трупом падав до могили,
А скоростріл клекоче, не вгава.

За трупом труп скривавлений, як рана,
Паде в довжезні копані рови...
Регочеться юрба солдатська п’яна,
Що хтось туди упав напівживий.

Один стрілець, з некритої ще ями,
Де було чути зойк, ранених зов,
Грозив катам кривавими руками:
«Ми нині гинем, завтра — кров за кров!»

Хтось вечором закопував могилу
І чув, як в ній стрілець, що помирав,
Шептав до друга свого в напівсилу:
«Ти смертію життя народу дав».

Пливуть літа, від роду і до роду
Співає думу нам новий кобзар
І оживає у піснях народу
Скривавлений, не помщений Базар.

(Андрій)


Повідомлення відредагував Kamand - Субота, 28.07.2012, 21:31
 
ЄвгенДата: Середа, 08.08.2012, 21:28 | Повідомлення # 5
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Репутація: 4
Статус: Offline
Спомин про село.

Знову прийшла весна.
Земля прибралась в зелень, в квіти,
Пташки співають по садках,
Весело бавляться скрізь діти.

Колись і я раділа на весні,
Як була ще зовсім малою
Як була в рідному селі,
Як була я рідне з тобою.

У веснянковий вечір теплий, золотий,
Сідав на лаву батько біля хати,
Розповідав якісь історії з війни,
Заслухавшись сиділа коло нього мати.

А я, з дітьми бігла у сад
Ловить хрущів, що угорі бриніли,
А ні, то на ріку полохати жабки,
Що у воді свобідно равкотіли.

І з того часу вже пройшло багато літ,
Йде весна за весною,
Село, ти моє рідне! Чи знаєш ти?
Як я тужу сьогодні за тобою?

Ти що-року вертаєшся весно,
Для всіх ти гарна, і для всіх ти мила
Але не вернуться безжурні дні мої,
Які з ріднею я тоді прожила.

Багато змін у рідному селі,
Уже немає дому де ми жили,
Але он там, на пагорбі в селі
Лишились тільки ріднії могили.

Автор вірша Стефанія Новаківська (Козоріс)
написано в дні Різдва 1999 року
 
ОконськийДата: Вівторок, 07.01.2014, 22:03 | Повідомлення # 6
***
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
(С. Оконський)
МОЯ ФАЩІВКА

Там, де річка Збруч вигинається,
Морем на весні розливається.
Там моє село в квітах купається,
Що Фащівкою називається.

З давніх тут давен люди селилися,
Працею й піснями прославилися.
В пору лихоліття не змирилися,
З ворогом лихим мужньо билися!

Пам'ятник на Стінці їм тепер стоїть
Свідок непокори гордих поколінь.
Колоситься нива, рій в садах гуде,
Це моя Фащівка в будучність іде.

Пам'ятаймо ж люди своїх земляків,
Свято пошануймо звичай прабатьків.
Хай віками линуть пісні фащівлян,
Величають наших мудрих подолян!

З ласки Божої все відбувається
І моя Фащівка, ще відродиться.
Нові покоління пісні співатимуть,
Українську землю прославлятимуть.

Переглянути матеріал про написану пісню


Повідомлення відредагував Оконський - Вівторок, 07.01.2014, 22:15
 
ЄвгенДата: Неділя, 19.06.2016, 19:29 | Повідомлення # 7
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Репутація: 4
Статус: Offline
Про Фащівку.
Де калина цвіла, там де спів солов'я,
Там де Збруч поміж вербами в'ється,
Там дитинство моє, там колиска моя
І село це - Фащівкою зветься.
В далині за Збручем, де корівки пасуть,
Де люд сіно складає в копиці,
Там квіточки цвітуть, там дівчата ростуть,
Синьоокі, стрункі, круглолиці.
Від Малої Луки, понад самим Збручем
На полях колоситься пшениця,
А збирати її будуть рідні сини,
Рясний піт обмиває їх лиця.
Як прийшла та війна, і холодна й страшна,
Ці поля були кровю политі,
А найменший мій син, Україну встеріг,
І знайшли його вбитого в житі.
Помоліться батьки, за Вкраїну усю
Щоб війна нам ніколи й не снилась,
у могилах тих сплять кучер'яві сини
І верба над Збручем похилилась.


********

Синочки
Я тішуся мої синочки вами.
Спасибі Господу, що вас мені послав,
Життя пішло чужими берегами,
Та човен щастя мого берега дістав.
Нехай ніколи річка не міліє
Наповнюється щедрістю й добром,
Нехай за вас Господь лише радіє
А ангел хоронить своїм крилом.
Без вас, небуло б в моїм домі щастя,
Не гріло б душу неземне тепло,
То хай же все задумане вам вдасться,
А Бог благословляє на добро.


(Автор віршів Юля (Юстина) Скальська)
 
KoshedДата: Неділя, 08.04.2018, 12:17 | Повідомлення # 8
*
Група: Користувачі
Повідомлень: 6
Репутація: 0
Статус: Offline
Стінка
У Фащівці є гора,
А у ній печера,
Позбирались на нараду
Бійці із Бандерів.
Говорили про Сибір,
Воркуту згадали,
Що негідні комуністи
Людей відправляли.
Кричали й обсуждали,
І ламали руки
Як в цей час Петлюра,
Зрадив їх всіх с*ка.
"Сдавайтєсь бандьори,
Поднімайтє рукі,
Карабіни й автомати
Всьо несіть до купи."
Не здалися,
Не підняли руки.
Підірвали - тунель впала,
Засипала. Вкоротила муки.
Внизу тече річка Збруч,
А вгорі печера,
Не діждались 47 героїв
Святої вечері.
На могилі отець править,
Вітер повіває,
Ще не вмерла Україна
І не мруть герої.

(написав Заоборний Т.П., с. М.Лука)
 
Administ-orДата: Неділя, 06.05.2018, 07:48 | Повідомлення # 9
Admin SITE
Група: Адміністратори
Повідомлень: 39
Репутація: 5
Статус: Offline
Цей вірш пані Ірина написала до 150 літнього ювілею з дня освячення нашого храму. Вона надіялась, що здолає свою недугу і сама зачитає його перед односельцями. Та доля розпорядилась по іншому. Пані Ірина Гончар померла 8 лютого 2016 року, за півтора року до нашої зустрічі. Цей останній її віршик про Фащівку, мені передали у травні 2018 року. Світла і вічна їй пам'ять.
Свято Фащівки.
Фащівка, Фащівка - маленьке село.
А скільки народу на зустріч прийшло.
Тут з'їхались люди із різних усюд,
Яка була радість, як тішився люд.
    Усі, що давненько роз'їхались в світ,
    Не жили в селі цім, десятками літ.
    Злетілись мов птахи у своє гніздо,
    Село зашуміло, село ожило!
В чудовій місцині тут люди живуть,
Навряд чи красу, ще таку десь знайдуть.
Я трошки в селі цім, лиш рік тут прожила,
І серця шматочок, я в нім залишила.
    Найшла я тут матір, чудесную душу,
    Сказати про неї, хоч трошечки мушу.
    Так скоро в житті цім, не стало її,
    І так мені гірко, мої дорогі ....
Багато людей тут, в світ вічний пішло,
Накрило їх в Стінці земельки крило.
Господь, наш Спаситель усіх щиро любить,
Як хто того вартий, завжди приголубить.
    В селі річка в красі Божій, людські серця звеселяє,
    Споконвіку, з часів давніх, вижить людям помагає.
    Чудне небо над рікою, птаство з клекотом своїм,
    З біди часто виручало, не один голодний дім.
Тож за долю цю щасливу, за своє добро,
Скільки рідних їх, ось тут полягло.
За край свій чудовий, за річки блакить,
Коли не згадаєш, душа защемить.
    Скільки споминів без меж тут,
    Скільки радості й тепла,
    Хай красується Фащівка,
    Щоб віки вона цвіла!
Хай людьми село квітує,
Покоління виростають,
І таланти на світ цілий,
Славні люди села мають.
    Нехай Бог людей провадить,
    У священній благодаті,
    Щоби радість, Вседержитель,
    Завжди були в нашій хаті!
(З повагою Ірина Гончар)
 
ЄвгенДата: Вівторок, 28.02.2023, 22:24 | Повідомлення # 10
Пом. модератора
Група: Адміністратори
Повідомлень: 157
Репутація: 4
Статус: Offline
Везіння
(Зиновій Сердюк, с.Гаї-Шевченківські, Тернопільщина)

Було в боївці тільки дев'ять їх,
Облавників ішла ціла навала.
Але біда - вже випав перший сніг.
Та від "рубах" швиденько відірвались.

Сліди. Дійшли до річки. І вона,
Їх рятівниця в ті важкі хвилини,
Їм (всі вони місцеві) не страшна,
А тих облавників надовго там зупинить.

Щоб не виднів там на снігу їх слід
(На річці тій вони всі броди знали),
Пройшли рікою всі, і там де брід,
На другий бік щасливо перебрались.

Облавники пішли по їх слідах.
Що річкою брели, їм ясно стало.
Та у якому напрямі був шлях,
Облавники таки не відгадали.

Брели рікою хлопці в правий бік,
Облавники йшли берегом наліво,
То був для хлопців тих щасливий рік,
Із небезпек виходили щасливо.

Хоч був жорстоким чужинецький лад,
І небезпеки скрізь, на кожнім кроці,
Не мали ні поранень, ані втрат
В щасливому для них отому році.

Не віднайшли облавники тих місць,
Де хлопці переправилися вдало,
А щоб на чімсь зігнати чорну злість,
То верби над рікою "розстріляли".
 
Форум » Форум Фащівлян (розмови, спогади) » ФАЩІВЛЯНИ (вірші, зустрічі) » Пісні та вірші написані власноруч про Фащівку (Отже схвальні відгуки і критику на вірші можна залишати тут.)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

New-forum uCoz-forum GD Свобода IP WebPlus тИЦ WebSpidTest PROXI x-sity