От, і дочекались найгіршого. Неспроможність дати рішучу відсіч кільком десяткам російських спецпризначенців, замасковану під гасло: "Нам не треба їх (росіян) провокувати на конфлікт", призвело до того, що Крим здається втрачено. З кожним днем "зелених чоловічків" на півострові ставало дедалі більше, а ми твердо трималися позиції - НЕ ПРОВОКУВАТИ. І коли вони вже перейшли всяку межу дозволеності, і продовжують хазяйнувати на нашій території в кількості (за різними даними) від 20 000 до 30 000 чол. то вже на сьогодні стало зрозуміло - час втрачено. З такою кількістю добре підготовлених і озброєних окупантів, ми воювати не спроможні. 23 роки наші слуги, обрані нами, нас обкрадали, забезпечуючи себе і свої родини. Обкрадали нас будуючи собі розкішні маєтки і в той же час, не подбали і не забезпечили обороноздатність країни від агресора. Більше ста молодих життів покладено на Майдані за докорінні зміни всього, в тому числі і нашої свідомості і того майбутнього,
... Читати далі »
Я чекав приїзду з Турівки своїх онуків Веронічку і Назарчика. Давно вже обіцяв, що поведу їх до старого сільського млина, розкажу про історію нашого села, її людей. Підемо на зарічок, місце, де маленька сільська річечка Вікнина, впадає в Збруч. Зробимо таку собі осінню подорож Фащівкою. Вони ще маленькі - Веронічці 6 з половиною років, а Назарчику трохи більше ніж 4 роки, але щось розказане мною, обов'язково залишиться в пам'яті маленьких діточок. Вони зійшли з полудняйшого автобуса і весело підстрибуючи бігли до мене. Відклав усі справи (вони почекають) і ми відправились у подорож.
Ще тільки 6 жовтня, та останні два з половиною тижні видалися холодними і дощовими. Перші з дерев, скинули майже все своє л
... Читати далі »
Like pushed between two hills, split in two parts by a small river Viknyna which falls into historical Zbruch, in valley around lush greens - lies the village Faschivka.
"Village Faschivka is located above Zbruch near the border between Galicia and Podolia in the north of slope Medobir. It's a territory of former Skalatskuy district " - such note we read in abstract of Ternopol State Archives.
In the north it borders with the village Tarnorudoyu (Khmelnitsky region) in the south-east (behind Zbruch) - with Postolivkoyu (Khmelnitsky region), in the south - with Mala Luka (Gusyatin district), in the w
... Читати далі »
Колись давно, один з стареньких людей нашого села у своїй розповіді про минуле сказав, що перед війною, село було поділене на дві частини - так звану "гору" і "долину". В чому саме полягав цей поділ, не сказав, та й ніхто і не допитувався. Пройшло багато років, перш ніж почали шукати матеріали історії того часу, розпитувати стареньких людей про події воєнного часу в селі і цей термін "гора" і "долина" я почув знову. Зацікавила історія цього поділення села на дві частини. Уявляв собі, як довгими зимовими вечорами сходилися люди до новозбудованої читальні, як при світлі гасових ламп в новоутворених кружках чи товарист
... Читати далі »
Упорядники: Михайло Корейко, Михайло Косик (При упорядкуванні спогадів збережена мова старожилів села Турівка)
ПЕРЕДМОВА
В історії України є ряд подій, які стосувались в цілому українського народу, і таких подій, які стосувались окремих регіонів. Такі події з історії України подекуди використано в цій книжечці, так як вони мали безпосереднє відношення до історії села Турівка.
Багато матеріалів дали старі люди і, в першу чергу, старий житель Турівки Процишин Іван Онофреєвич й інші громадяни, яким висловлюємо подяку, а також висловлюємо подяку Корейку Михайлу Володимировичу, який приклав найбільше зусиль і заопікувався над випуском цієї книж
... Читати далі »
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ І УПРАВЛІННЯ До запровадження панщини селом управляв голова, обраний громадою. При введенні панщини селом управляв пан-управитель. Під кінець панщини в селі обирались радні й війт, який управляв селом і підлягав повітовій владі, яка находилась в м. Скалат до 1939 р. В 1935 р. в с. Турівці було утворено збірну громаду (збйорову гміну). До неї належали села: Осовик, Кокошинці, Лука, Фащівка, Тарнаруда і Рожиськ. Збірною громадою управляв війт, який знаходився в Турівці й тут же знаходився секретар і ще два писарі, а в селах було тільки по одному солтису й кожний керував своїм селом, а раз в місяць являвся до війта на інструктаж-нараду. Війтом був турівський поміщик Малаховський. Він був поміркованою людиною, дбав за порядок в селі. За його старанням було завезено з плодопитомника для продажу населенню с
... Читати далі »
УПА В ПІСЛЯВОЄННІ РОКИ В 1945-1946 рр. надії на те, що західні держави почнуть воювати з Радянським Союзом, не збулись і УПА залишилась сам на сам перед великими силами НКВД які були добре озброєні і вишколені. Але воїни УПА не здавались, а геройськи воювали проти НКВД. Воїни УПА ховались в криївках, їх підтримувало населення, хоч енкаведисти жорстоко розправлялись з такими людьми, які мали найменші зв'язки з повстанцями. В 1944 р. в грудні місяці, було проведено збір з молодих повстанців біля 200 чоловік на рожиському аеродромі, де з ними проводили вишкіл старшини. Але якийсь зрадник повідомив енкаведистам. Вони терміново зібрали міліцію, гарнізон енкаведистів, що знаходився у Підволочиську, і Качанівських ястребків і поїхали, щоб оточити повстанц
... Читати далі »
Бандерівці - це не лише ті, які зі зброєю в руках боролися за незалежність України, не лише тисячі мирного населення, яке помагало їм, а й ті , які сьогодні в російськомовному середовищі наполегливо відстоюють українську мову, звичаї, правдиву історію.
В Україні стоять пам'ятники жертвам голодомору і політичних репресій. Їх встановили, щоб вшанувати пам'ять десятків мільйонів людей, котрі були замордовані голодом, розстріляні, яких вивозили в Сибір, Крайню Північ, Далекий Схід. Їх морили голодом, розстрілювали, вивозили і тільки тому, що вони не були прибічниками російського шовінізму, тому, що українці хотіли тільки одного - щоб на Богом даній їм землі мати свою державу. ... Читати далі »
Книга памяті "За Україну, за її волю..." (продовження) Рух опору проти сталінського режиму. Коли я став розпитувати людей про боротьбу в селі проти сталінського режиму, то відчув, що вже вимерло те покоління, яке добре знало деталі цієї боротьби. Мені казали: "Треба було приїхати хоч на 10 років швидше". Зібрана інформація є дуже бляклою і невиразною. Але добре й те, що є. У селі партизанів чомусь називали "нічними". Напевно тому, що їхня влада відчувалася переважно вночі. Вдень господарювали енкаведисти. Так було всюди в Галичині. У кінці квітня 1944 року (а дехто каже, що це було восени на саме свято Андрія) сталася трагедія в го
... Читати далі »
(продовження статті) Книга памяті "За Україну, за її волю..."
8.10.47 в Качанівці 10 большевиків разом з сільським головою М. Козібродою ходили по селі та заставляли писатися до колгоспу. При тому людей били, руйнували стодоли та шпихліри, викидали на подвір'я збіжжя і борошно, били посуд, дахівку, лили на продукти гас. Єфросину Зембу емведист Валігура так вдарив, що та впала із зламала руку. Вони проникли і у господарку Михайла Вовни, забрали сало, продали, купили горілки і пили.
8.10.47 в Богданівці інспектор фінвідділу Тімірязєв бив по обличчі стару жінку Москалик Марію за прострочений податок. Тероризували інші села. У Кошляках побили Крисоватого Івана, Філіповського Томка, Чорну Юстину та ін. В Новому Селі та Гнилицях людей били наганами по голові, рвали волосся, найбільше потерпіли Шуран Володимир
... Читати далі »
Девіз поляків - "Нсesh Ukrainy - marsz za Zbrucz!" - Гуцайлюк Павло (автор: Кучабський Нестор)
опубліковано 23 серп. 2012 16:25 Степан Гринчишин [ оновлено 26 серп. 2012 13:34 ] Книга пам'яті "За Україну, за її волю…"
Тернопіль: "Збруч", 2006 - 496 стор.
Народився в 1901 році у с. Супранівка в сім'ї селянина Гуцайлюка Семена і Явдокії, з родини Щурів з Підволочиська. Павло - друга дитина в сім'ї, крім нього - Олексій (1898), Олена(1905), Марія, - моя мати 1909р.
Олекса допомагав батькові по господарці, бо той ще дякував в місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Після закінчення місцевої школи учителі Литвини порадили батькам віддати Павла до Тернопільської гімназії, куди він і вступив у 1923 році. Закінчивши гімназію, про подальше навчання, чи якусь державну роботу для нього не було й мови. Бо тоді треба було переписати
... Читати далі »
Авторка спогадів народилася 9 листопада 1914 р. в сім'ї вчителів (дівоче прізвище Харчук) у селі Староміщина Підволочиського району на Тернопільщині. Як і батьки, працювала на педагогічній ниві, від молодих літ активно займалася просвітянською діяльністю.
Учасниця визвольної боротьби українського народу під проводом Степана Бандери. Була зв'язковою ОУН-УПА, виконувала в підпіллі функції медсестри. Член ОУН з 1934 р., член Конгресу Українських націоналістів, Ліги Українських Жінок, "Меморіалу".
Складні випробування випали на долю п. Галини Онуфрик, але вона ніколи не падала у зневіру, а додавала іншим охоти до життя, віри у відродження Української Соборної Самостійної Держави.
Останні роки в рамках КУН займалася вихованням м
... Читати далі »
