Бандерівці - це не лише ті, які зі зброєю в руках боролися за незалежність України, не лише тисячі мирного населення, яке помагало їм, а й ті , які сьогодні в російськомовному середовищі наполегливо відстоюють українську мову, звичаї, правдиву історію.
В Україні стоять пам'ятники жертвам голодомору і політичних репресій. Їх встановили, щоб вшанувати пам'ять десятків мільйонів людей, котрі були замордовані голодом, розстріляні, яких вивозили в Сибір, Крайню Північ, Далекий Схід. Їх морили голодом, розстрілювали, вивозили і тільки тому, що вони не були прибічниками російського шовінізму, тому, що українці хотіли тільки одного - щоб на Богом даній їм землі мати свою державу. ... Читати далі »
Книга памяті "За Україну, за її волю..." (продовження) Рух опору проти сталінського режиму. Коли я став розпитувати людей про боротьбу в селі проти сталінського режиму, то відчув, що вже вимерло те покоління, яке добре знало деталі цієї боротьби. Мені казали: "Треба було приїхати хоч на 10 років швидше". Зібрана інформація є дуже бляклою і невиразною. Але добре й те, що є. У селі партизанів чомусь називали "нічними". Напевно тому, що їхня влада відчувалася переважно вночі. Вдень господарювали енкаведисти. Так було всюди в Галичині. У кінці квітня 1944 року (а дехто каже, що це було восени на саме свято Андрія) сталася трагедія в го
... Читати далі »
(продовження статті) Книга памяті "За Україну, за її волю..."
8.10.47 в Качанівці 10 большевиків разом з сільським головою М. Козібродою ходили по селі та заставляли писатися до колгоспу. При тому людей били, руйнували стодоли та шпихліри, викидали на подвір'я збіжжя і борошно, били посуд, дахівку, лили на продукти гас. Єфросину Зембу емведист Валігура так вдарив, що та впала із зламала руку. Вони проникли і у господарку Михайла Вовни, забрали сало, продали, купили горілки і пили.
8.10.47 в Богданівці інспектор фінвідділу Тімірязєв бив по обличчі стару жінку Москалик Марію за прострочений податок. Тероризували інші села. У Кошляках побили Крисоватого Івана, Філіповського Томка, Чорну Юстину та ін. В Новому Селі та Гнилицях людей били наганами по голові, рвали волосся, найбільше потерпіли Шуран Володимир
... Читати далі »
Девіз поляків - "Нсesh Ukrainy - marsz za Zbrucz!" - Гуцайлюк Павло (автор: Кучабський Нестор)
опубліковано 23 серп. 2012 16:25 Степан Гринчишин [ оновлено 26 серп. 2012 13:34 ] Книга пам'яті "За Україну, за її волю…"
Тернопіль: "Збруч", 2006 - 496 стор.
Народився в 1901 році у с. Супранівка в сім'ї селянина Гуцайлюка Семена і Явдокії, з родини Щурів з Підволочиська. Павло - друга дитина в сім'ї, крім нього - Олексій (1898), Олена(1905), Марія, - моя мати 1909р.
Олекса допомагав батькові по господарці, бо той ще дякував в місцевій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Після закінчення місцевої школи учителі Литвини порадили батькам віддати Павла до Тернопільської гімназії, куди він і вступив у 1923 році. Закінчивши гімназію, про подальше навчання, чи якусь державну роботу для нього не було й мови. Бо тоді треба було переписати
... Читати далі »
